7 прийомів рефлексії в кінці уроку.

 Добірка ефективних прийомів рефлексії для проведення в кінці уроку.

Чому не потрібно ігнорувати рефлексію під час проведення занять? Давньогрецький філософ Сократ вважав рефлексію інструментом для розвитку критичного мислення, самоаналізу та самовдосконалення. Усе це допомагає людям рухатися за вектором прогресу, позбуватися стереотипів, шаблонів й упереджень. Рефлексія допомагає дитині усвідомлювати пройдений шлях знань, систематизувати отриманий досвід і перетворювати приховані можливості в активні та ефективні.  

Ми підготували добірку прийомів рефлексії, метою яких є не просто фіксація отриманих результатів, а й побудова смислових ланцюжків.

Сходи успіху

Цей прийом допомагає учням оцінити свою діяльність на кожному етапі уроку. Учителі зможуть за допомогою сходинок скоригувати роботу дітей, щоби заняття стали більш ефективними. Що для цього потрібно? Учні беруть аркуш паперу та малюють на ньому сходи (мінімум – 3). Далі кожну сходинку необхідно підписати. 

Приклади (з нижньої до верхньої сходинки): 

• нічого не зрозумів, залишилися питання, все зрозумів; 
• потрібна допомога, маю додатково повторити, майже все зрозумів, упевнений у власних знаннях; 
• почув і забув, почув і не зрозумів, побачив і запам'ятав, виконав і зрозумів, зможу пояснити іншим; 
• мені ще варто багато працювати, щоби досягти чудових результатів, у мене є невеликі результати і на досягнутому я не збираюся зупинятися, у своїй навчальній діяльності я досягнув висот. 

Примітка. Сходи успіху можна намалювати на аркуші паперу, на дошці або показати на слайді. Учні мають позначити ту сходинку, на якій знаходяться. Загальна дискусія допоможе виявити прогалини в опрацьованому на уроці навчальному матеріалі.

2. Рефлексивна мішень

Прийом «Рефлексивна мішень» дозволяє оперативно отримати зворотний зв'язок учнів стосовно розуміння навчального матеріалу. Діти на аркушах паперу малюють мішені (див. приклад нижче) або роздруковують готові шаблони. Кожен сектор – певний етап уроку. 

Наприкінці заняття учні та педагог «вистрілюють у мішень» – оцінюють етапи заняття. Діти мають у своїх мішенях поставити бали (5–10) і підписати назви секторів (оцінка змісту, оцінка своєї діяльності, оцінка діяльності педагога, активність на уроці, розуміння вивченого матеріалу тощо). Що вища оцінка, то ближче до центру мішені. Далі проводиться дискусія стосовно отриманих результатів. 

Цей прийом розвиває у дітей здатність рефлексувати та аналізувати, дарує можливість висловити свою думку та вплинути на навчальний процес.

3. Букет настрою

За допомогою цього прийому учні можуть оцінити продуктивність заняття та покращити навички аргументації. На початку уроку педагог роздає своїм вихованцям паперові квіти різних кольорів (наприклад, червоного, жовтого та синього), а на дошку вивішує зображення вази. 

Наприкінці заняття діти прикріплюють до вази скотчем чи магнітом квітку: червону (сподобалося заняття/все зрозуміло), жовту (майже все зрозуміло), синю (не сподобалося заняття/погано зрозумів або зовсім не зрозумів навчальний матеріал). Учні обов'язково мають аргументувати свій вибір квітки. 

Коли ваза наповниться квітами, діти та педагог аплодують один одному за роботу на уроці. Далі, якщо зібралося чимало синіх і жовтих квітів, учитель може прокоментувати те, що було незрозумілим.

4. Уявімо, що...

Цей прийом чудово розвиває в учнів креативне та гіпотетичне мислення. Суть доволі проста. Педагог наприкінці уроку каже дітям щось на кшталт: «Уявімо, що людство не винайшло числа. Яким би було наше сьогодення без них?». Діти озвучують свої версії відповідей. Запитання обов'язково має стосуватися теми заняття.

5. Промені сонця

Цей прийом підходить для школярів перших і других класів. Педагог вивішує на дошку два жовтих смайла (веселий та сумний) та роздає дітям по одній жовтій смужці. Наприкінці уроку кожен учень прикріплює смужку (промінь) до смайла, що показує настрій. Це буде для вчителя індикатором настрою класу, що допоможе надалі скоригувати модель заняття. 

Завантажити зображення у високій якості.

6. Доповніть речення

Це ледь не класичний прийом рефлексії, тож ми не могли «пройти повз нього». Наприкінці заняття педагог пропонує своїм вихованцям в усній чи письмовій формі доповнити наступні речення (викладач може вигадати свої варіанти речень): 

• На сьогоднішньому занятті я зрозумів(-ла)/дізнався(-лась)/розібрався(-лась)...
• Я хочу похвалити себе за те, що на сьогоднішньому занятті ...
• На занятті мені особливо сподобалося ...
• Знання із сьогоднішнього заняття мені знадобляться ...
• На сьогоднішньому уроці мене здивувало ...

7. Синквейн/сенкан

Наприкінці заняття школярі можуть написати синквейн на основі вивченого матеріалу. Це ефективний інструмент для аналізу, синтезу та узагальнення знань. Сенкан (синквейн) – короткий неримований вірш, що складається з 5 рядків: 1 – одне ключове слово, що визначає зміст теми; 2 – два прикметника, що характеризують обране поняття; 3 – три дієслова, що описують дії в межах конкретної теми; 4 – коротке речення, що розкриває зміст теми; 5 – синонім до ключового слова (іменник). 

А які прийоми рефлексії ви використовуєте на своїх уроках? 

Використано інтернет-ресурс - освітній проект "На урок".

Як подолати тривожність дітей на початку навчального року.

Лайфхаки та прийоми, що допоможуть зменшити тривожність у школярів.

Як би там не було, а навчання завжди є джерелом певної тривоги для дитини. Утім, цього року рівень тривожності здатен побити всі рекорди, а все завдяки карантину та чуткам про введення змішаного навчання. Звісно, тривога – нормальна частина життя. Але є нюанс: вона не має бути надмірною, адже постійна тривожність здатна негативно вплинути на здоров’я, пам’ять і соціальні контакти учня. Під її дією дитина починає уникати складних ситуацій, конфліктувати з однолітками чи дорослими та навіть впадати у відчай.

Як мінімізувати тривожність, особливо ту, що пов’язана із дистанційним навчанням та визначити основні її джерела – ці та інші питання ми розглянемо нижче.

Що нас тривожить?

Причини тривожності у дорослих і дітей майже однакові, просто останні страждають значно більше. Ми тривожимося через непередбачувані події, стан невідомості, а ще більше переживаємо, якщо не можемо вплинути на події у власному житті. 

Звісно, інколи ми і справді не можемо нічого зробити, але більшість шкільних справ цілком залежать саме від нас. Ми здатні їх спрогнозувати й спланувати, тож відмова від відповідальності у цьому випадку буде просто помилкою. 

Отже, план зниження тривожності учнів може виглядати наступним чином:

1. Невідоме зробити відомим.
2. Хаотичне – спланованим.
3. Те, що керує життям дітей ззовні – віддати у їхні руки.

Тепер розгляньмо кожен із цих пунктів.

Стан невідомості 

Що з нами буде? Це запитання визначає, скільки психічних сил ми маємо виділити й на яку справу. Дитина просто не розуміє, куди докласти зусилля, це і викликає тривогу. Зазвичай занурені у навчальний процес, діти перемикаються швидше, але на початку року їм треба час, аби налаштуватися на роботу. Саме тому у перші тижні є сенс продемонструвати учням прогнозованість подій. 

Якщо вже є розклад, варто одразу роздати або продиктувати його учням. Які види робіт проводитимуться в онлайні, як вони будуть проходити? Те саме стосується і офлайн роботи. У вас є контрольні за темами, що вивчалися під час карантину? Тоді краще перенести їх на наступний тиждень, а поки що підготуватися, дати школярам звикнути до цієї думки. Не варто починати тестування на першому або на другому уроці – повідомлення про це істотно збільшить стрес дітей.

Які фактори можуть викликати тривогу у зв’язку із дистанційним навчанням? 

Перш за все – чисто технічні та людські фактори: 

• не надто «просунутий» пристрій, що повільно завантажується, через що дитина відчуває, що відстає від групи; 
• недостатній рівень обізнаності у програмах;
• небажання демонструвати квартиру на відео/під час включень у Zoom;
• сором через голос/вигляд під час конференції;
• сором через присутність батьків, братів і сестер.

У такому випадку варто домовитися про деталі проведення відеозв’язку заздалегідь, або ж провести коротку виховну роботу з дітьми та батьками.

Свідоме планування

У цьому пункті поговоримо про боротьбу з хаосом та особисту ініціативу дітей. Його сенс у тому, що коли ми надаємо заспокоєння та впевненість ззовні, без розвитку внутрішньої впевненості, то сприяємо закріпленню патерну тривоги. Тобто найкращими ліками проти тривожності є навчання дітей активної позиції. 

Дозвольте дітям контролювати власне життя. Якщо на початку року ви плануєте шкільні активності, винесіть деякі пункти на обговорення класу. Нехай вони самі приймуть та затвердять рішення. 

Наприклад: винесіть на обговорення пункт про повторення матеріалу та станьте фасилітатором, який спостерігатиме за пошуком рішення.

• Аби дізнатися, який матеріал варто повторити, діти мають визначити лакуни у власних знаннях. Як дізнатися, чого ми не знаємо? 
• Пройти тест на початку наступного тижня та визначити, що забулося. За результатами скласти план повторення матеріалів.
• Що робити далі? Можна повторювати по дві теми на тиждень, а потім проходити коротке онлайн-тестування.
• Як стежити за тим, що вже опрацьовано? Намалювати схему знань. Замалювати ті ділянки, у яких знання повні. Потім поступово замальовувати те, що ви вже повторили.

Які ще рішення зможуть запропонувати учні? Нехай діти самостійно приймуть план дій та слідують йому.

Які ще ситуації варто мати на увазі?

Істотним джерелом тривожності для дітей може бути примус до спільної чи командної роботи. Не об’єднуйте всіх без виключення учнів у випадкові або надто великі групи, завжди запитуйте, чи є добровольці для участі естафети та контактних рухливих ігор.

Аби дізнатися, як краще ставитися до конкретної дитини, запропонуйте учням на початку навчального року заповнити анкету з наступними запитаннями: 

• Чи є ви інтровертом, екстравертом або амбівертом?
• Як ви ставитесь до публічних виступів?
• Чи подобаються вам групові ігри?

Це допоможе спланувати, яким чином ви будете опитувати учнів, як боротися зі страхом виступів і якої міри участі вимагати від кожного.

Лайфхак: за пів року діти відвикли від компанії однокласників та вчителів, тож повернення у школу має для них ефект новизни та закономірно викликає тривогу. Аби пом’якшити цей ефект, спробуйте внести у нову ситуацію елементи чогось знайомого. Нагадайте про щось яскраве, що ви робили минулого року – поробка, вистава, перегляньте відео, що було відзнято у цей час, спробуйте пригадати якнайбільше цікавих подій. Цей прийом допоможе прив’язати теперішнє до спільного минулого.

Кого викличуть?

Ще одне джерело неймовірного стресу – момент, коли вчитель водить ручкою по журналу та обирає прізвище того, хто піде до дошки. Ці миті, безперечно, відповідають за найбільші сплески адреналіну і тривожності у класі.

Зробіть такі відповіді спланованими та передбачуваними для дітей. Запишіть цей пункт у шкільні правила та винесіть на обговорення класу. Якщо більшості ця ідея сподобається, то вигадайте нову схему, що замінить її. 

Наприклад: цього дня відповідають учні, прізвища яких починаються на «І» або «В». Або введіть перелік учнів, які відповідали недавно, а тому не можуть бути викликані знову, доки принаймні половина класу не буде опитана.

Тривожність – це наші думки про уявні або можливі небезпеки, яким ми приділяємо занадто багато часу. Звісно, навіть найсором’язливішим дітям варто вступати у тривожні ситуації, аби випрацювати стійкість до них, але значно краще, коли учні вже готові до цього. 

Використано інтернет-ресурс - освітній проект "На урок".

Як навчитися вчитися та подолати синдром фіксованого мислення. Теорія, цікаві факти та практичні поради.

 Обґрунтування, як тип мислення впливає на успішність особистості, а також прийоми та методи для розвитку гнучкості інтелекту.

Спробувати новий практичний прийом, щоб привернути увагу та нарешті відірвати учнів від смартфонів. Розказати за навчальною програмою ось це. Потім навчити цьому, і цьому, а ще встигнути опрацювати на уроці ось це! – Впізнаєте себе?

Ми, вчителі, так часто зациклюємося на тому, щоб успішно пройти зі школярами програмний матеріал зі свого предмету, що інколи забуваємо, що головна задача вчителя не просто надати відомості з певної навчальної дисципліни, а, в першу чергу, саме навчити їх вчитися! Адже це дійсно найбільш корисна та потрібна навичка у дорослому житті!

Погодьтесь, в умовах нинішнього цифрового суспільства вчитель більше не є єдиним джерелом знань – в пару кліків в мережі інтернет можна знайти практично будь-яку інформацію! Але одночасно з цим виникає проблема: як не загубитися в цьому інформаційному океані, відокремити потрібні відомості та систематизувати їх. Тому перед сучасним вчителем стоять зовсім інші задачі у навчальному процесі!

Тип мислення як основа життєвого успіху

Психолог Стенфордського університету Керол Двек (Carol Dweck) протягом 20 років займається вивченням способу мислення. У процесі досліджень вона дійшла таких висновків: виявляється, що успішність залежить у першу чергу не від вродженого інтелекту чи талантів, а від типу мислення, який, відповідно, впливає на ставлення до життєвих перепон.

Таким чином, Керол Двек виділяє 2 типи мислення:

• Фіксоване мислення – це тип сприйняття, який базується на впевненості у тому, що людина народжується з закладеними рисами характеру, талантами та інтелектом, які є статичними, незмінними. Тобто, або людина розумна, або дурна, обдарована –  чи безталанна.
• Мислення успіху – сприйняття, в основі якого протилежна думка, суть якої полягає в тому, що людина з нормальним рівнем інтелекту може навчитись будь-чому, а результат – лише питання часу та докладених зусиль. Виявляється, що люди з таким типом мислення перевершують тих, хто має вищий IQ, але у нього домінує фіксоване мислення.

https://www.youtube.com/watch?v=n6uZy1HhEBY Керок Двек щодо підходів двох типів мислення (перегляд доступний з субтитрами будь-якою зручною мовою)   Таким чином, з однаковими інтелектуальними можливостями, діти рівною мірою можуть стати або успішними дорослими, або невдахами, і визначається це виключно притаманним їм типом мислення! Тому задача вчителя сформувати у своїх учнів впевненість у тому, що особистий результат напряму залежить від докладених зусиль для досягнення мети, а випробування – додатковий шанс навчитися новому та стати кращим!

З виховною метою розкажіть своїм учням про невдачі таких знаменитостей, як:

• Джоан Роулінг, якій повертали рукопис «Гаррі Поттер» 12 разів, перш ніж, невеличке лондонське видавництво дало згоду, ще не розуміючи, що саме йому випаде честь надрукувати один зі світових бестселерів. Адже 4 із 7 книг серії «Гаррі Поттера» посіли світові рекорди за швидкістю продажів серед літературних творів у світі. 
• Уолт Дісней, який був звільнений свого часу з газети Kansas City Star за те, що у нього «не вистачало фантазії і не було хороших ідей».
• Стівен Спілберг, якого кілька разів відраховували зі Школи кінематографічного мистецтва при Університеті Південної Каліфорнії.
• Стівен Кінг, який отримав більше 30 відмов у публікації роману «Керрі». Але, коли йому все-таки вдалося продати права на рукопис, роман розійшовся мільйоним тиражем і став культовим.
• Томас Едісон, якого вчителі вважали «надто тупим, щоб вивчити що-небудь». А в дорослому житті його двічі звільняли з роботи за «недостатню продуктивність». А коли журналіст запитав Едісона, як це – помилятися 1000 разів поспіль, то він відповів: «Я не помилявся 1000 разів. Просто лампочка була винаходом, для створення якого потрібно було зробити 1000 кроків».

Прикладів можна навести безліч! Тож, щоб було б, якби всі ці особистості мали фіксоване мислення та свого часу опустили руки?

Люди з мисленням зростання чітко розуміють, що на шляху до результату – перепони неминучі, але ж і справжній успіх можливий лише після їх подолання! Однак, звісно, для того, щоб наполеглива праця та віра в себе перетворилися на вміння швидко та ефективно здобувати знання самостійно, необхідно постійно тренувати пам'ять, а будь-яку інформацію – відповідно систематизувати!

Практичні поради щодо систематизації нової інформації

Запропонуйте своїм учням при опануванні нової інформації використовувати такі правила:

Правило Парето

В найбільш загальному вигляді сутність правила полягає в наступному: 20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль – лише 20% результату. Це означає, що правильно вибравши мінімум найважливіших дій, можна швидко отримати значну частину від запланованого повного результату, при цьому подальші поліпшення є менш ефективні.

В освітньому процесі це можна використати наступним чином: збагнувши ключові правила та закономірності, можна швидко осягнути суть будь-чого!

Правило записування

Важливі думки варто записувати, це не лише сприяє запам'ятовуванню нової інформації (окрім зорової та слухової підключається тактильний механізм), а й структуризації. Як результат - стає лекше відокремити головне від другорядного.

Правило радіального мислення

Радіальне мислення  – спосіб організації інформації так, щоб мозку було максимально легко з нею працювати. Сенс цього полягає в тому, що інформація структурується наступним чином: спочатку виділяється центральний елемент (дія, задача, подія тощо), а від нього розходяться структурні різнорівневі гілки-асоціації. Такий принцип відтворює нейронну мережу та дозволяє виділити ключові зв'язки, а також головні та другорядні елементи.

Графічно це реалізується за допомогою створення інтелект-карт. Для зручної та швидкої їх побудови доцільно скористатися спеціальніми інтернет-інструментами.

Практичні поради для розвитку пам'яті

Дослухайтесь до законів пам'яті, що перевірені часом та методами, які використовували видатні діячі з добре розвинутою здатністю до запам'ятовування.

Закон осмислення, або правило «5 “Чому?”»

Вивчаючи новий матеріал, поставте питання «Чому?» п'ять разів поспіль, щоб дійти до суті. Адже, щоб дійсно опанувати нову інформацію, знати – недостатньо, потрібно розуміти.

Закон дії

Як свідчить піраміда навчання, найкраще запам'ятовується та інформація, яка була застосована на практиці.

Закон повторення

Найкраще буде засвоєна та інформація, яка була повторена мінімум тричі, краще 4 рази.

Перше повторення – відразу після прочитання, друге – через 20 хвилин після першого, третє – через 8 годин після другого, четверте – через добу після третього.

https://www.youtube.com/watch?v=vtBayIx75jw Інтерв'ю щодо розвитку власних когнітивних здібностях з видатним нейробіологом сучасності – Тетяною Чернігівською.                                                                                                            Метод Піфагора Давньогрецький філософ і математик Піфагор відрізнявся неймовірною пам'яттю. Для її розвитку він рекомендував просту, але надзвичайно ефективну вправу: перш ніж заснути, потрібно уважно, до дрібниць згадати, як пройшов день. Потім відповісти на три питання:  Що я зробив?  Чого не зробив? Що мені залишилося зробити?

Метод Олександра Алехіна

Олександр Алехін – один з найсильніших шахістів світу. Він мав феноменальну пам'ять, завдяки якій міг вести партії одночасно на 32 дошках, і кожну з них – відтворити протягом декількох років.

Секрет непересічної пам'яті він формулював просто: з дитинства 8 годин гри в шахи щодня.

Дослідження показали, що шахи – не просто гра, а потужний тренажер пам'яті. Так, діти, які грають в шахи, запам'ятовують новий текст у 3 рази швидше за однолітків, які не практикують цю гру.

Метод Марка Твена

Письменник Марк Твен був непересічним оратором, причому у нього практично не було конспектів. Секрет успіху – авторський метод структуризації інформації.

Будь-яку свою доповідь Марк Твен умовно ділив на 5 частин, до кожної з них він створював відповідне зображення. На цьому малюнку він графічно відтворював найяскравіший момент виступу, про який хотів розповісти публіці. Це забеспечувало йому можливість доповідати за певною темою протягом кількох годин.

Використано інтернет-ресурс - освітній проект "На урок".

Гра на користь: шість ідей для згуртування однокласників.

Ігри для знайомства в дитячому колективі

Із початком нового навчального року хтось із дітей вперше потрапить до класного колективу, а хтось опиниться у вже знайомому оточенні. Але у будь-якому випадку всім доведеться шукати спільну мову з однолітками. Тож учителю необхідно зробити так, щоб діти раділи новим обличчям у колективі та швидко запам’ятали один одного. Як можна згуртувати учнів, щоб створити атмосферу довіри та невимушеності?

Звісно, у пригоді стануть ігри для знайомства! Вони ще називаються «криголами». Це прості, але ефективні прийоми, які допоможуть дізнатися про однокласників дещо нове та створити гарний настрій. 

Ігри для знайомства корисні не лише для першачків: їх можна застосовувати і в п'ятому класі, коли учнів після закінчення початкової школи наново об’єднали у класи, або коли до класу прийшов новенький.

Тож якщо ви бажаєте, щоб учні вашого класу швидше здружилися, використайте ігри, описані в цьому матеріалі!

Чарівні пензлі

Застосуємо трохи магії. Що треба зробити? Вчитель заздалегідь пише конкретні імена на чистих аркушах паперу кремом або безбарвним клеєм. Далі під час уроку він показує дітям такий аркуш – нібито нічого незвичайного – і кладе його на стіл. А ось далі починаються чари. Притрушуємо аркуш кольоровим порошком, який за кілька секунд змітаємо «чарівним» пензлем. Тепер, якщо подивитися на аркуш, можна прочитати чиєсь ім'я. Коли дитяче здивування вщухне, запропонуйте підвестися учням, яких звуть так само.

У чому секрет успіху? Імена, які були на аркушах, діти, ймовірно, запам’ятають, адже те, що викликало подив та захоплення, згадати легше. 

Снігова куля

Гра, яка дозволить дізнатися ім’я та вподобання дітей. У великих класах можна об'єднати учнів у групи. Перший учень називає своє ім’я та захоплення, назва якого починається з першої літери імені. Другий учень повторює ім'я та уподобання першого, і лише потім розповідає про себе. Наприклад, «Костя, книжки», «Тетянка, танці». Третій дитині потрібно повторити вже 2 імені та 2 хобі чи вподобання учасників. Останній учень повинен напружити пам'ять та назвати всі імена та улюблені справи дітей класу. Ведучий може поміняти гравців місцями, щоб учні запам'ятовували одне одного, а не послідовність імен.

Можна пожвавити гру, запропонувавши наприкінці відгадати, кого з однокласників називає вчитель. Наприклад, щоб відповісти на запитання «Хто обожнює вареники на вечерю» або «Хто любить крутити спінер», дітям потрібно згадати ім'я того, про кого йдеться. Або можна створити спільне «павутиння дружби», коли учні знов по черзі розповідають про своїх однокласників те, що тепер знають, перекидаючи один одному клубок ниток: «Я знаю про Машу, що вона ненавидить манну кашу», «Я знаю про Сашка, що він займався самбо». В результаті всі гравці об'єднані інформацією один про одного.

У чому секрет успіху? Така гра не тільки знайомить дітей, а й чудово розвиває в них пам'ять та увагу!

Знайди власне місце

Ця гра має декілька різновидів, обирайте той, який більше сподобається:

• учитель пропонує дітям об'єднатися в команди, знайшовши в класі своїх тезок, або, якщо їх немає, увійти до групи «Розмаїття». Далі діти повинні дати назву своїй команді та зробити коротку презентацію про те, які вони – Оленки, Михайлики, Софійки;
• учні сідають колом. Хто-небудь із дітей говорить: «Я люблю ось таку музику». Ті, хто розділяє ці інтереси, повинні підсісти до нього. Потім інший гравець каже: «Я люблю жуйки». Любителі жуйок підбігають до цього учня та формують команду. Групи можуть бути утворені за кольором одягу чи волосся, за смаками та захопленнями;
• діти сідають за парти. Вчитель говорить: «Нехай поміняються місцями ті, хто...». Щоразу він називає нову ознаку – «…ті, хто має вдома кошеня», «…ті, хто любить пиріжки», «…ті, хто любить грати у футбол більше, ніж у комп’ютерні ігри». Після слів учителя діти, про яких йдеться, повинні зайняти інше місце;
• учитель малює на підлозі лінію, розділяючи нею клас на дві частини. Далі він перелічує різні ознаки, наприклад: «Нехай праворуч стануть ті, хто любить малювати» або «Нехай ліворуч стануть ті, чиє ім'я починається на голосний». Діти, якщо їх стосується названа ознака, повинні швидко, не зіткнувшись, перебігти на потрібний бік кімнати. Інакше вони залишаються на протилежному боці. Учні, які зіштовхнуться, вибувають із гри.

У чому секрет успіху? Будь-який різновид цієї гри підходить молодшим школярам, які ще важко втримують увагу та не можуть довго сидіти на місці. Така гра вчить спілкуватися одночасно з великою кількістю людей, дозволяє учням дізнатися багато нового про друзів і виявити спільне з ними, не боятися висловлювати власні думки. А ще тренує дитячу уважність та швидкість мислення, і допомагає навчитися визначати лівий і правий бік.

Відправимо посилку

Усі гравці стають або сідають колом, щоб було видно кожного, і починають відбивати долонями та стопами ритм: «хлоп-топ-я-ти, хлоп-топ-я-ти». Далі замість «я» перший учень називає своє ім'я, а замість «ти» – посилку – ім'я будь-якого іншого гравця. Тобто виходить приблизно так: «Хлоп-топ-Коля-Оля, хлоп-топ-Маша-Саша, хлоп-топ-Юра-Галя». На якомусь етапі ритм прискорюється, і всі починають підказувати, що зараз треба сказати, а потім ще когось й обрати! Бо чим швидшим стає темп, тим важче вимовити навіть власне ім’я. 

У чому секрет успіху? Ця гра допоможе запам'ятати імена однокласників, а також тренуватиме відчуття ритму, швидкість реакції та уважність.

П’ять речей

Діти стають у пари та за п'ять хвилин жестами показують одне одному п'ять найважливіших для себе речей. Потім кожен із пари розповідає те, що зрозумів. Потрібно зробити це якомога цікавіше, можна не лише говорити, але й намалювати щось про партнера. Форму можна залишити на розсуд учасників.

Важливі речі можуть бути будь-якими: мої улюблені іграшки або смаколики, найстрашніші для мене жахіття. 

У чому секрет успіху? Гра не лише лише розкриває творчі нахили дітей, але й вчить бути уважними до однолітків.

Кельтське колесо

Гра для старшокласників. У давніх кельтів була легенда, згідно з якою всіх людей за психологічними рисами можна поділити відповідно до сторін світу. Люди справи та дії – з півночі; ті, хто любить теплі стосунки і комфорт в групі – з півдня; поціновувачі порядку, точності, дисципліни – із заходу; люди творчості, генератори ідей – зі сходу. Запропонуйте учням віднести себе до певного типу, презентувати свої сильні сторони та поміркувати про розвиток необхідних якостей. Час на підготовку завдання – не більше 10 хвилин.

Мета кожної групи – презентувати себе, розказати про чесноти і якості своєї сторони світу та пояснити, навіщо їй потрібні представники інших груп, інші сторони світу. Запропонувати власний варіант того, як найкраще поділити обов'язки, як вирішувати спільні завдання. Наприкінці такого знайомства вчитель питає у кожної сторони світу, яка ще сторона, крім вже визначеної, є в кожному з них. 

Що робити, якщо в класі не вистачає представників якоїсь групи (найчастіше це захід)? Зверніть увагу дітей на те, що грати неповним складом не вдасться – ми не зможемо отримати повну картину світу. Тоді пропонуємо учням, які помітили у собі риси відсутньої частини кельтського колеса,  утворити необхідну групу і виконати завдання.

У чому секрет успіху? Школярі вчаться і себе презентувати якнайкраще, і бачити позитивне в інших, і розуміти, чим вони можуть бути корисними для людей. Отже, гра вчить взаєморозумінню та пошуку переваг у розмаїтті.

А які прийоми застосовуєте ви, щоб згуртувати учнів у класі?

Добірка цікавих вправ для розвитку дитячої уяви.

Цікаві вправи для розвитку уяви дітей.

Альберт Ейнштейн вважав, що «уява важливіша за знання. Знання обмежені, тоді як уява охоплює весь світ, стимулюючи прогрес, породжуючи еволюцію». 

Чому так важливо розвивати уяву дитини? Бо це – фундамент наочно-образного мислення, від якого безпосередньо залежить рівень творчості. А ще дитина з гарною уявою має чудову пам'ять, гнучкий розум, краще фокусується на завданнях і генерує нестандартні ідеї. Ми підготували добірку цікавих ігор та вправ, що прокачають уяву ваших вихованців! 

Озвучування відео

Перегляньте разом із дітьми короткометражний мультфільм без звуку. Однак перед цим розподіліть між учням ролі та персонажів, яких потрібно озвучувати. Коли дитина побачить на екрані свого героя, вона має одразу ж вигадати репліку. Вправа розвиває винахідливість та вміння швидко думати. Можна ускладнити завдання, закріпивши за одним персонажем кількох учнів: частину реплік вигадує одна дитина, частину – друга. Це буде весело для учасників та спостерігачів гри. 

Казки навпаки

Казки для дітей стануть цікавішими, якщо звичний сюжет дещо змінити. Наприклад, усі знають історію Колобка. А що, якщо б бабуся зліпила його не з тіста, а з глини? Мабуть, тоді його прогулянка лісом була б безпечнішою, а звірі вже не здавалися б такими страшними. Може, варто поміняти місцями персонажів у казці «Червона шапочка», де добрі герої стануть злими, а злі – добрими. Що дивнішою буде розповідь, то краще вона розвиватиме уяву та зв'язне мовлення школярів. 

Намальована музика

Увімкніть дітям класичну музику з яскраво вираженим характером. Доки вона лунатиме, попросіть учнів закрити очі та уявити, про що мелодія. Далі всі мають зобразити свої відчуття фарбами/олівцями на папері. Для цієї арт-терапії чудово підійде музика «Пори року» Вівальді («Червень») або уривок із увертюри «Руслан і Людмила» Глинки. Можна обрати будь-яку мелодію, але без слів, щоб вони не нав'язували дітям свої образи. 

Фантастичні гіпотези

Запропонуйте дітям скласти магічне запитання за шаблоном «що було б, якби + іменник + дієслово?» та вигадати відповідь. Наприклад, «що було б, якби море співало/коти літали/квіти говорили?». 

Можна полегшити дітям завдання. Для цього вчитель має завчасно підготувати 10 карток: 5 – з іменниками (наприклад: лампа, праска, шоколад, телефон, хом'як), а ще 5 – з дієсловами (наприклад: літати, винаходити, мріяти, дружити, танцювати). Діти мають самостійно обрати картки та поєднати їх із запитанням «що було б, якби…?». Ця гра покращує фантазію дітей, оскільки вони вчаться дивитися на звичні речі по-новому. 

Буріме

Буріме – класична літературна гра для розвитку уяви та мислення. Дітям потрібно дати готові римовані слова, з якими вони мають скласти невеликий вірш. Наприклад, квіти – діти, гілка – білка, листочок – місточок, співають – грають. Можна подати слова у вигляді готової картки-шаблону, щоб виконання вправи приносило більше задоволення та надихало на творчість. 

Вигадати назву та опис

Привчайте дітей бути уважними та спостережливими. Наприклад, можна запропонувати учням вигадати назву для абстрактної картини видатних художників та якомога детальніше описати, що саме на ній зображено. Тренувати уяву допоможе опис будь-яких речей: картин, фотографій, їжі, музики, скульптур і т.д. Ходіть із дітьми в музеї та детально роздивляйтесь експонати, обговорюйте їх. Вивчення будь-якого виду мистецтва може надихнути дітей на нові ідеї. 

Тест на уяву

Правила цієї вправи доволі прості. Дітям потрібно обрати будь-який предмет та вигадати якомога більше способів для його практичного використання. Наприклад, як можна використати маленький контейнер з-під іграшки «Кіндер»? Він чудово підійде для зберігання навушників, перстня, пари сережок тощо. Дитяча уява не має меж, тож навіть для себе ви можете зробити відкриття, почувши ідеї вихованців школи. 

Асоціації

Запропонуйте дітям записати на аркуші паперу у стовпчик назви 10 будь-яких предметів. Далі діти мають навпроти кожного слова написати те, з чим асоціюються ці речі. Може, годинник нагадує книгу «Аліса в країні див»? Чи м'яч асоціюється із тим, як учень минулого тижня забив гол та врятував команду від поразки? Утім, діти не мають зосереджувати увагу виключно на очевидних паралелях. Розкрити можливості фантазії допоможуть лише нестандартні асоціації, навіть неіснуючі.  

Таємне інтерв'ю

Ця вправа допоможе учням на деякий час стати журналістами, але незвичайними. Потрібно підготувати коробку із назвами предметів (не людей, а саме предметів), у яких необхідно взяти інтерв'ю (іграшковий ведмедик, глобус, піраміда Хеопса, літак, гітара, ноутбук, вікно тощо). Далі двоє учнів сідають навпроти одне одного, журналіст дістає із ящичка назву «респондента», показує всім аркуш. Гра почалася. Журналіст має вигадати дивні запитання, а «предмет» відповідати. Завдання розвиває уяву і навчає дітей моделювати поведінку. 

Тож станьте для своїх вихованців другом, із яким світ стає цікавішим і повним загадок: складайте з ними вірші, вигадуйте історії, ходіть із класом в галереї чи музеї та обговорюйте побачене. Як знати, може саме дитина з вашого класу в майбутньому подарує світові нові відкриття!

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal

Як створити ситуації успіху на уроці.

Добірка ситуацій успіху, що відновлюють мотивацію дітей до навчання.

Ситуацію успіху можна сміливо називати джерелом внутрішньої енергії дитини, що допомагає їй з ентузіазмом долати труднощі та мотивує на навчання. Головний лозунг такої моделі навчання: успіх у навчанні сьогодні – успіх у подальшому житті. 

Навіщо створювати ситуації успіху на уроках? Бо від них залежить результативність занять: школярі надихаються власними успіхами та стаюбть більш впевненими у власних силах, перестають боятися публічних виступів, стають ще допитливішими та відчувають емоційне задоволення. Ще такий підхід корегує тривожність дітей, їхню невпевненість і самооцінку, розвиває ініціативність учнів та створює сприятливий психологічний клімат у класі. Переваг безліч! Саме тому ми підготували добірку дієвих моделювань ситуацій успіху на уроках. 

Хваліть своїх вихованців

Найпотужніший інструмент, який має вчитель для мотивації учнів – похвала. Однак його потрібно правильно використовувати: суцільні дифірамби лише змушують сумніватися у щирості педагога та знецінюють похвалу. Коли педагог має у своїй скарбничці слова для підтримки учнів, це допомагає їм:

• подолати невпевненість («ми вже проходили цей матеріал, тож контрольна не буде для вас складною», «ми всі діємо та шукаємо способи, бо лише так може щось вийти», «люди навчаються на своїх помилках та шукають інші шляхи вирішення проблем»);
• налаштуватися на позитивний результат праці («я вірю, що вам усе вдасться»);
• радіти навіть незначним успіхам («у тебе не зовсім вийшло написати твір, однак ти чудово розкрив образ і характер головного героя», «найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...», «найкраще тобі вдалося...», «у тебе сьогодні вийшло краще, ніж учора»).

Як часто варто хвалити? Однозначної відповіді немає, оскільки вчителі мають шукати індивідуальний підхід до кожної дитини: одних учнів похвала спонукає до досягнення нових вершин, а інших – демотивує. Це потрібно враховувати!

Оскільки школярі прагнуть самоствердитися не лише в очах учителя, а й серед однолітків, було б непогано зробити таку модель успіху традиційною: щоразу всім класом зустрічати оплесками переможця шкільного конкурсу, олімпіади чи будь-яких інших змагань. Така підтримка сприятиме тому, що дитина отримуватиме більше задоволення від навчання і намагатиметься повторити успіх знову і знову. 

 

Ефект Розенталя

Цей прийом ще називають ефектом навіювання. Суть полягає у тому, що вчитель має якомога сатіше говорити учням: «Ви зможете». Колектив теж має підтримувати кожного та кожну фразою: «Ти зможеш!». І, звісно, самі діти перед роботою над завданням мають подумки собі нагадати: «Так, я зможу». Покажіть дитині, заради чого чи кого потрібно виконати завдання: «Твоїм друзям потрібна допомога. Я вірю, що разом ви зможете впоратися». Це навіювання додаватиме школярам сил та натхнення, що допоможе виконати навіть складні види робіт.

Прийом «Еврика»

Головна цінність цього прийому полягає у тому, що педагог створює ситуацію, де учень самостійно виконує завдання і робить для себе якісь відкриття про невідомі раніше факти. Наприклад, запропонуйте дитині передати образ головного героя твору за допомогою малюнку, музики, невеличкого відео, знятого самостійно, або навіть спробувати скласти вірш чи власну пісню. І от дивина! Виявляється, що можна не тільки краще зрозуміти тему, а ще й розкрити себе як митця! Такий підхід розвиватиме творчі навички школяра та розкриватиме його потенційні таланти. А ще цей прийом сприятиме тому, що діти пишатимуться собою і не втрачатимуть бажання вчитися. 

Диференційоване навчання

Давайте дітям завдання різного рівня складності. Виконуючи спочатку прості, а потім усе складніші завдання, учні відчцватимуть, що можуть перемогти, адже поступово виходить! Тобто учень працює над завданням, яке може виконати. Завдяки диференційованому навчанню найкмітливіші діти отримають шанс продемонструвати свою ерудованість, учні із середньою успішністю можуть виділитися своїм творчим підходом, а школярі із низькою успішністю отримають задоволення від виконаного завдання та навіть можуть поставити перед собою нову мету. 

Право на вибір

Іноді давайте дітям можливість самостійно обирати завдання. Зміст вправ має бути схожим, а учні мають обрати обсяг та складність виконання, індивідуальну роботу чи працювати у парах/групах. Також можна запропонувати дітям обирати, як саме вони будуть виконувати вправи: самостійно, чи з підказками вчителя. Така модель успіху формує у дітей уміння адекватно оцінювати власні здібності.

Проводьте іструктажі

Щоразу перед виконанням складних завдань проводьте невеликі інструктажі-поради. Це допоможе дітям зменшити кількість помилок у процесі роботи, чи взагалі їх уникнути. У цілому такий підхід збільшує ймовірність правильного виконання вправи. Ви можете сказати щось на кшталт: «Скоріш за все, вам потрібно розпочати роботу з...» або «Виконуючи завдання, не забудьте про...».

Педагогічне навіювання

Активувати бажання дітей виконувати завдання допоможе педагогічне навіювання. Цей прийом краще використовувати у молодших класах. Суть полягає у тому, що вчитель надихає учнів на виконання конкретних дій («Цікаво, що ж ви цього разу вигадаєте?»). Діти бачать, що вчитель дійсно зацікавлений у їхніх діях, а отже – прагнуть продемонструвати свої вміння. 

Емоційне заохочення до навчання

Прийом доволі простий, але дуже ефективний. Часто вчителі надто зосереджені на робочих моментах, через що забувають про те, що мають надто серйозний вигляд. Пам'ятайте, що учнів може заохотити вчитися проста усмішка чи ласкавий погляд, які без слів дають дитині зрозуміти контекст: я в тебе вірю; у тебе все вийде, не бійся; я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті. Так учитель показує свою відкритість та повагу до учнів.

Не варто забувати, що учні тягнуться до знань тоді, коли керується здоровими мотивами та цікавістю – це дозволяє повірити у свій успіх. М'яка інтонація та словесні підбадьорювання, мелодійність мовлення та доброзичлива міміка створюють позитивний психологічний фон у класі, а це допомагає дітям легше впоратись із поставленими завданнями. 

Дозвольте дітям повірити у те, що вони можуть легко впоратися із будь-яким завданням, і вони точно це зроблять!

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal

Навчаємо дітей думати самостійно.

Практичні поради для розвитку мислення дитини.

У сучасному світі цінуються фахівці, здатні генерувати креативні ідеї, шукати альтернативні погляди на різні ситуації та вміти аргументовано доводити свою думку. І що раніше дитина почне прокачувати ці навички, то більше шансів досягти успіху матиме. 

Учителі мають важливу місію – допомогти дітям навчитися висловлювати власні думки і застосовувати отримані знання на практиці. Як зробити це просто та ефективно? Ми підготували добірку практичних прийомів і порад, які допоможуть дітям розвивати вміння думати самостійно.

Що сприятиме розвитку мислення дитини?

1. Уповільнений темп опитування. Коли ви ставите запитання класу, зачекайте 5–7 секунд, перш ніж дати слово комусь із учнів. У перші кілька секунд піднімають руки найактивніші, але якщо хоч трохи зачекаєте, побачите більшу кількість бажаючих відповісти. Це пов'язано з тим, що деяким дітям потрібно більше часу на роздуми. І це нормально!

Приклади запитань, які дозволять розговорити дітей: 

• Які у вас є ідеї стосовно...?
• Як ви вважаєте, чому так відбувається?
• Як би ви вирішили цю проблему?
• Як ви гадаєте, де ми можемо знайти більше інформації для вирішення цієї проблеми?
• Спробуймо подумати над тим, як розвиватимуться події.
• Подумаймо про всі можливі варіанти вирішення проблеми.

2. Учні не мають боятися, що за власні ідеї чи гіпотези їх висміюватимуть! Навіть навпаки – їхнє нешаблонне мислення має активно розвиватись. Учителі можуть сказати щось на кшталт «Це цікаво. Скажи, будь ласка, чому ти так думаєш?». Навіть якщо думка дещо дивна та незвична.

3. Усебічне вивчення теми. Як правило, дітям складно аргументовано доводити свою точку зору через брак знань у тій чи іншій темі. Деякі з неврахованих деталей можуть легко спростувати слабкі аргументи, тож для дискусій потрібно «озброїтися» фактами.

4. Практичний прийом «Пустотливий двійник». Учитель домовляється з дітьми про те, що вони повторюватимуть за ним усі жести, крім одного. Кожен учень до початку гри має обрати рух, який виконуватиме інакше (наприклад, коли учитель стрибає, дитина присідає). Той, хто помилиться, вибуває з гри. 

Коли вправа стане надто простою, можна збільшити кількість жестів, які діти не мають повторювати за вчителем. Складність завдання полягає в тому, що не лише педагог, а й інші діти можуть збити з пантелику учня.

5. Вправа «Відображення у дзеркалі». У цій вправі діти повторюють жести ведучого так, як би це робив «двійник» у дзеркалі: вчитель піднімає праву руку, учень – ліву. Хто помиляється – вибуває з гри. Перемогти непросто, хоч завдання здається і легким. 

Як ускладнити вправу? Потрібно змінити співвідношення рухів, що повністю копіюються, та тих, що потрібно подумки коригувати. Наприклад, 3:1 – присіли, встали, привстали навшпиньки, підняли ліву руку (вчитель – праву). Найскладніше співвідношення рухів – 2:1 або 1:1.

6. Аналіз фільмів та книг. Педагоги можуть обрати дітям для аналізу фільм/мультфільм чи книгу, які якраз активно обговорює спільнота. Учні мають вдома опрацювати завдання (прочитати книгу чи переглянути відео) і намалювати невеличку таблицю з колонками «що сподобалось» та «що не зачепило». У кожній із колонок потрібно вписати свою думку. Далі клас аргументовано обговорює побачене/почуте і визначає, які з думок збігаються, а які – унікальні.

7. Вправа «Аргументи і спростування». Учитель називає будь-яке твердження, а діти мають назвати якомога більше аргументів чи спростувань стосовно нього. Можна наводити приклади з життя. Приклади тверджень: читати корисно, тому що…; сваритися погано, тому що…; краще мати багато друзів, ніж мало…; краще тримати вдома собаку, ніж кота; добре завжди перемагати; дорослі завжди мають рацію; дивитися телевізор – шкідливо і т.д. 
Діти мають бути дуже уважними, оскільки деякі із тверджень лише на перший погляд можуть сприйматися як аксіома. 

А які вправи виконують ваші учні, щоб не боятися виражати свою думку?

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal