Знаходимо спільну мову з батьками учнів: корисні поради вчителям.

Практичні поради для досягнення взаєморозуміння з батьками учнів.

Усі вчителі час від часу спілкуються з батьками своїх учнів. Уникнути цього не завжди приємного обов’язку неможливо, адже нерідко саме від взаєморозуміння обох сторін залежіть успішність дитини. Часто головним завданням є необхідність налагодити взаємодію та не допускати конфліктних ситуацій.

Як показує досвід, батьки бувають різними. Деякі з них справжні взірці: цікавляться особливостями навчання, роблять усе можливе задля розвитку дитини та при необхідності консультуються з вчителем. А інші – повна їм протилежність, до того ж нерідко вони керуються такими думками:

• їхня дитина особлива та потребує максимум уваги;
• вчитель все робить неправильно, тому треба дати йому кілька «цінних» порад;
• все що відбувається у школі, залишається у школі, інформувати їх про це не обов’язково;
• їх точка зору є єдиною вірною, це треба довести будь якою ціною (можна навіть кричати на педагога та ображати його).

Це узагальнення не вичерпне. Впевнені, що вчителі можуть додати ще кілька типів батьківської поведінки, з якою їм довелось зіштовхуватись. Вчитель має знайти правильний підхід до кожного – це нюанси професії. Це не так вже й легко, але тут на допомогу прийдуть прості та дієві, правила комунікації.

1. Спробуйте знайти контакт і зосередити увагу співрозмовника на собі
Навчитися цьому складно, але необхідно. Тут у нагоді стануть психологічні хитрощі на кшталт: завжди привітна посмішка, зоровий контакт, спокійна інтонація та стримана жестикуляція. Бесіду ж варто почати з позитивних моментів, після цього подальші зауваження (якщо вони будуть) сприйматимуться вже не так гостро.

2. Умійте не тільки говорити, а й слухати
Якщо батьки налаштовані агресивно та замість конструктивного діалогу намагаються щось довести викладачу, то сенсу у розмові не багато. А якщо обидва учасника не хочуть чути один одного? Тож вчитель має бути мудрішим, спробуйте налагодити контакт з матір’ю чи батьком учня, а перш за все – вислухати.

3. Тримайте свої емоції при собі
Якщо людина налаштована досить агресивно, уподібнюватись їй не варто та навіть протипоказано. До того ж зайві емоції завадять вам зрозуміти позицію опонента, в результаті ви посваритеся, а от відновити нормальні стосунки після такого буде не так вже й просто. Хоча б одна сторона діалогу має зберігати спокій та бути цілком коректною. Батьки критикують вас чи ваших колег? Не обурюйтесь, а прислухайтесь, можливо, в чомусь вони таки мають рацію.

4. Будьте максимально відкритими
Інколи батьки заздалегідь можуть бути негативно налаштовані до вчителя, але буває й таке, що гарні на початку стосунки раптово псуються. Чому? Тому що іноді батьки не відчувають зворотнього зв’язку. Час від часу виходьте на зв’язок з батьками, особливо якщо помічаєте, що дитина поводить себе нетипово. Це не просто правильно, у майбутньому це врятує вас від необхідності вислуховувати обурені промови з приводу неналежної уваги до дитини.

5. Пам’ятайте, що мета спілкування – благополуччя дитини
Не варто забувати про те, що конфлікти між батьками та вчителями завжди відбиваються на дитині. Що робити? Передусім керуватися інтересами дитини, не допускати жодних конфліктів. Всі батьки переймаються невдачами та успіхами своїх дітей, потрібно лише довести, що вам теж не все одно. Не варто звинувачувати їх у тому, що дитина погано себе поводить чи не дуже добре вчиться, краще дайте кілька педагогічних порад та допоможіть знайти вихід.

Типові помилки у спілкуванні з батьками
Але варто зазначити, що далеко не завжди проблема полягає саме у батьках учнів, бувають ситуації, в яких об’єктивно недопрацював вчитель. Серед найтиповіших помилок, яким можна було б запобігти, можна виокремити наступні:

• не знає і не цікавиться сімейними обставинами учня;
• відмовляється спілкуватися з батьками;
• не допомагає батькам знайти оптимальні шляхи вирішення проблем дитини;
• не довіряє думці батьків;
• визнає лише власну точку зору;
• вважає свій авторитет непохитним.

Як результат, батьки не мають вичерпної інформації щодо шкільних справ та поведінки своєї дитини, а отже не можуть зробити правильні висновки та вчасно втрутитися. Більше того, не знаючи всіх нюансів, вони не зможуть зрозуміти, чому вчитель висуває до учня ті чи інші вимоги, зате одразу почнуть сприймати їх вороже.

Як підсумок – школа та педагоги сприймаються як джерело проблем, незрозумілих вимог та безпідставної критики. Тому дуже важливо підтримувати зв’язок з батьками учнів, своєчасно розповідати про проблеми та досягнення дитини, а також допомагати порадою у вирішенні спірних питань.

Психологічні хитрощі
Психологи говорять про те, що порозумітися можна будь з ким, було б бажання. І для цього є цілком дієві та прості методи, скористатися якими може кожен. В результаті ви станете справжнім майстром спілкування та зможете знайти підходи до будь-кого!

Парафраз
Дуже відома методика, за допомогою якої можна встановити контакт фактично будь з ким. Парафраз полягає в переказі почутого від співрозмовника своїми словами. Це дуже просто та водночас ефективно, адже такий підхід дозволяє показати людині, що ви справді зацікавлені розмовою та уважно слухаєте.

Використання парафраза не просто налаштовує співрозмовника позитивно, це також дозволить відновити контроль над ситуацією в разі виникнення конфлікту та допоможе виглядати професійно.

Як це працює? Наприклад, роздратовані батьки кажуть щось на кшталт: «Моєму сину приділяють недостатньо уваги, саме тому він отримує погані оцінки. Треба було віддати його до іншої школи, як мені радили!». Можливий парафраз: «Я бачу, що ви дуже засмучені оцінками сина. Прикро чути, що ви з самого початку були негативно налаштовані до нашої школи».

Таким чином ви не підтримуєте конфлікту, а говорите співрозмовнику, що ви його чудово розумієте. Це дозволить перевести розмову в більш безпечну площину.

Відзеркалення
Ще один відомий психологічний прийом, використання якого дозволить налаштувати людину на позитивне спілкування. Метод відзеркалення полягає у відтворенні положення тіла, копіюванні міміки та жестів, коригуванні тону та тембру голосу, швидкості та темпу мовлення співрозмовника. Таким чином людина починає думати, що ви з нею дуже схожі, отже, до вас треба ставитися с повагою.

Принцип компліменту
Всім людям подобається чути гарні новини, а от погані – не дуже. Тому навіть якщо вам потрібно сказати щось не дуже приємне про учня, не починайте промову з невтішних звісток, це може одразу налаштувати батьків вороже. Будь-яку дитину можна за щось похвалити: за поведінку, готовність допомогти, кмітливість… Зробіть це!

Не всі ситуації можна передбачити та виробити алгоритм дій зазделегідь. Але головне для вчителя – витримка та вміння налагодити контакт за будь-яких обставин. Будьте впевнені у собі!

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal

Чому учні не хочуть робити домашнє завдання і як цьому зарадити.

Причини, з яких учні відмовляються робити домашні завдання, поради з мотивації.

Згадайте себе у шкільному віці: чи завжди вам хотілося та подобалося виконувати домашні завдання? Варто зізнатися, що дуже часто навіть ті діти, які вчаться на відмінно, сприймають домашнє завдання як обтяжливу необхідність. І дехто взагалі категорично відмовляється їх робити.

Проте це не означає, що ви як вчитель не можете нічого зробити. Впоратися з ситуацією цілком можливо, особливо якщо підключити батьків. І для початку треба розібратися, чому саме учень вперто відмовляться сідати за уроки.

Він боїться невдачі

Деякі діти просто панічно бояться невдачі у будь-якій справі. А школа взагалі викликає священний трепет. Таких учнів дуже легко виявити. Як правило, вони сідають якомога далі від вчителя, ніби намагаючись сховатися за спинами однокласників, поводять себе аж занадто тихо і ніколи не відповідають на уроці просто за власним бажанням. Батьки таких учнів можуть розказати вам, що діти ніби і сидять над підручниками, але результату немає і завдання не виконане.

Що робити? У такому випадку варто поговорити з учнем та пояснити, що нічого страшного у завданнях немає і жахливих наслідків від помилок ні в якому разі не буде.

Він не розуміє предмету

Яким би чудовим вчителем ви не були, все одно знайдуться учні, які ніяк не зможуть зрозуміти, що ви намагаєтесь до них донести. Можливо, під час вивчення нової теми школяр на щось відволікся і пропустив важливі для розуміння та виконання домашнього завдання моменти. Звісно, що він буде всіляко ухилятися від необхідності сідати за уроки. А може, перед вами талановитий гуманітарій, якому просто нудно вирішувати задачі з фізики?

Що робити? Найгірше, що можна зробити у цьому випадку, це насварити дитину. Правильніше буде звернути на цього учня більше уваги під час уроку, дати окремі завдання та, можливо, спростити пояснення. Також можна підійти до пояснення звичайних тем нестандартно і повністю змінити уяву про предмет. Наприклад, дітям може бути легше осягнути математику через музику. 

Йому не вистачає уваги

Інколи учні відмовляються виконувати домашні завдання лише з однією метою – привернути до себе увагу, викликавши хвилювання вчителя і батьків. Таким чином діти домагаються хоча б якогось вияву почуттів з боку дорослих.

Що робити? Вчителю у такому випадку варто приділити учневі трохи більше уваги, хвалити його за успіхи та не надто сильно сварити за невдачі. Те саме порекомендуйте зробити і батькам, до того ж їм варто частіше нагадувати дитині про свою любов та цікавитися її шкільними справами. І от тоді подібні демонстрації, ймовірніше за все, припиняться.

Він не встигає

Деякі завдання справді дуже складні та об’ємні. Коли учень постійно не встигає виконати все, це не додає йому мотивації. Дійсно, навіщо починати, якщо все одно не вдасться зробити?

Що робити? Тут варто передивитися свій стиль викладання та при можливості зменшити розмір домашнього завдання. Не забувайте, вчителів та навчальних дисциплін багато, роботи у дітей багато, то ж перевантажувати їх не варто.

Йому нецікаво

Не всі учні можуть ефективно виконувати однотипні завдання. Ні, спочатку вони будуть старатися, але потім бажання працювати зникне. Погодьтеся, коли в нас немає цікавості, то і працювати не дуже хочеться.

Що робити? Вихід тут один – користуватися сучасними цікавими методами та прийомами, давати незвичні завдання, що потребують, наприклад, дослідницької діяльності. 

Він не вміє працювати самостійно

А от для цього потрібна самодисципліна. Втім, її формуванню можуть зашкодити батьки, які надто опікувалися дитиною та спочатку не давали можливості робити щось без їхньої допомоги.

Що робити? Розкажіть учню, що насправді все не так складно. Навчіть його складати план майбутньої роботи, розбиратися у сенсі та меті кожного завдання, шукати найбільш раціональний спосіб його виконання та діяти у відповідності з планом. Може головною причиною такої поведінки є прокрастинація, з якою можна и треба боротися. 

Йому дійсно ліньки

Дійсно, є такі діти, які не навчаються лише через те, що їм лінь. Але тут важливо запитати в батьків, чи справді дитина не хоче нічого робити. Чим вона займається замість уроків? Можливо, із задоволенням читає книжки, малює, відвідує тематичні курси чи гуртки, тощо. Тобто дитина робить те, що їй справді хочеться, а менш цікаві справи відкладає.

У гіршому випадку дитина може страждати на інтернет-залежність. Загалом, у мережі їх може чекати багато небезпек. Тоді треба рятувати її, залучивши батьків. Головне, не відкладати вирішення питання.

Що робити? Тоді варто запропонувати батькам допомогти дітям та перетворити домашні завдання на захопливу гру. І пояснити, що як би там не було, а виконувати те, що задав вчитель, це – обов’язок.

---

Якщо учень регулярно не виконує домашні завдання, то покарання – найгірше, що ви можете зробити в цій ситуації. Не треба влаштовувати скандалів, краще поговоріть з батьками дитини та спробуйте спільними зусиллями налагодити процес.

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal

Як постава та пози тіла впливають на настрій, творче мислення та пам'ять.

Запрограмуйте себе та своїх учнів на успішність!

Результати досліджень від провідних психологів та фізіологів щодо впливу положення тіла на емоційний стан, пам'ять та креативність.

Ви також часто кажете своїм учням: «Сядь рівно, не сутулься!»? Так і ваші батьки, напевно, колись вам казали, і вчителі у школі. Чи актуально це у зараз, чи є пережитком минулого?

Цікаво, що люди завжди відчували, що тіло і свідомість досить пов'язані між собою. Дослідження доводять, що поза впливає на настрій, пам'ять і навіть на здібності до навчання! Загальновідомо, наприклад, що посмішка може обумовити настрій. Яким же чином поза, постава і жестикуляція пов'язані з пізнавальними здібностями, настроєм та творчим мисленням?

Як пряма постава допомагає боротися зі стресом

Відповідне дослідження було проведено спільно спеціалістами з Інституту біоінженерії та Університету Окленду (США). У ході експерименту респонденти були розділені на 2 групи, кожна з яких отримала однакове завдання, але виконувати його мала в різниму положенні тіла (одна група з рівною поставою, інша – сутулячись). Після цього учасники обох груп відповіли на однакові питання, за якими було оцінено рівень стресу, самооцінку, настрій та збудженість респондентів у момент виконання завдання.

Після опрацювання отриманих результатів були зроблені такі висновки: люди, які тримають спину рівно, схильні бути більш задоволені собою, менш боязливі та більш позитивно налаштовані за тих, хто сутулиться. До того ж, рівна постава сприяє впевненості у власних силах, меншій зконцентрованості на собі та дозволяє краще справлятися зі стресом.

Дослідження подібного типу було проведено американським соціальним психологом Емі Кадді (про його результати вона розповідала в межах популярного діалогу на TED

Як формують вашу особистість пози вашого тіла (спікерка проекту TED Ed Емі Кадді)

Цікаво, що сильні пози дозволяють відчути впевненість вже протягом двох хвилин. Адже вони відбиваються на гормональній активності: «сильні» пози підвищують тестостерон, а «слабкі» його знижують, водночас рівень кортизолу (гормон стресу) у другому випадку зростає.

Дослідження німецьких спеціалістів підтверджує, що за допомогою положення тіла можна впливати навіть на депресивний стан.

Отже, пряма постава дозволяє не лише боротися зі стресом, але і послабляє схильність до того, щоб бачити все у темних відтінках.

Як положення тіла впливає на пам'ять та пізнавальну активність

Виявляється, що пряма постава сприяє підвищенню притоку кисню до мозку аж на 40%. Зрозуміла річ, надлишку не виникає, а ось функція запам'ятовування покращується! При цьому не так важливо, сидите ви чи стоїте, головне, щоб спина була рівною!

Однак варто враховувати: для того, щоб мозок добре функціонував, треба чергувати періоди сидіння з фізичними вправами навіть протягом уроку. В іншому випадку мозкова активність та здатність концентруватися суттєво знижується.

Що відбувається з організмом, коли довго сидіти (перегляд доступний з титрами будь-якою мовою)

Буває таке, що пояснюєте новий матеріал начебто і доступно, і зміст його цікавий, але учні ледь сприймають? Що робити? Виділіть декілька хвилин і запропонуйте кінезіологічні вправи. За допомогою їх використання можна стимулювати зорово-моторну координацію та мозкову активність!

А ось для учнів молодшої школи, спеціалісти з досвідом  обов'язково рекомендують виконувати пальчикову гімнастику на кожному уроці. Адже учні молодшого шкільного віку швидше втомлюються і потребують додаткової активності!

Але не тільки положення спини та періоди сидіння впливають на нашу пам'ять! Цікаві результати були отримані німецькими дослідниками з Університету Віттена/Хердекке. Виявляється, що хода також має значення: пряма хода сприяє виникненню позитивних спогадів, а згорблена – депресивних. А це, у свою чергу, впливає на настрій, а згодом і на самопочуття!

Як посилити творчі здібності за допомогою певних жестів та поз

Активність творчого мислення також обумовлена положенням нашого тіла та жестикуляцією! Це підтверджують результати досліджень американських спеціалістів, опублікованих в журналі Psychological Science. Виявляється, люди, які активно використовують жестикуляцію при розмові, здатні більш творчо та різноманітно підходити до вирішення поставлених проблем, ніж ті, хто практично не супроводжує мову жестами.

Також стимулюванню креативного мислення сприяє горизонтальне положення тіла! Принаймні, так стверджують американські вчені.

Чому так? Можливо, річ у тім, що в лежачому положенні наш організм є більш розслабленим, а це стимулює просторове мислення та уяви.

Отже, виявляється, що організм можна власноруч програмувати на гарний настрій, приємні спогади, творчість та пізнавальну активність! Чому б не скористатися надбаннями сучасних дослідників!

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal

11 універсальних способів запобігти професійному вигоранню вчителя.

Убережіть себе від професійного вигорання. Ці поради діють.

Здається, цей урок, день, рік, клас були особливо важкими? Хто знає, чи є сили йти далі. Повірте, ви не самотні. У якийсь момент більшість вчителів відчувають, що перегогіли.

На жаль, ми не знайшли статистику, але було б цікаво дослідити, скільки педагогів щороку йдуть зі школи за причинами, не пов’язаними з виходом на пенсію. У скількох вчителів закінчується ресурс, і вони готові залишити улюблену справу, бо продовжувати далі немає сил? Педагоги з досвідом знають, що таке вигорання, бо хоч раз у житті, але вони відчули його. Також вони знають, як виходити з такого стану. Тож ділимося з вами порадами досвідчених колег.

1. Знайдіть колег, з якими не страшно показати слабкість

Це значить, що кожному потрібні люди, з якими відчуваєш себе у безпеці, до яких не страшно звернутися за допомогою. Не просто вдавайте, що у вас з колегами все добре, а знайдіть того, з ким комфортно. Ви не зобов’язані подобатись усім вчителям у школі чи дружити з ними. Але якщо поряд буде той, на кого можна покластися, це чудово. Урок не склався? Поговоріть з колегою. Вас зрозуміють та дадуть дієву пораду. Не тримайте в собі сум від того, що щось пішло не за планом.

2. Будь світлом

До вчителя стільки вимог, купа обов’язків, скільки всього треба встигнути. Усередині наче чорна діра, яка поглинає енергію. Здається, ця діра поглинула і настрій класу. Ніхто не хоче зараз знаходитись у стінах школи: ні вчитель, ні учні. Коли в умовах маленького світу класу ви готові здатися, знайдіть в собі сили змінити хід подій. Згадайте щось веселе з практики. У вас точно є такий спогад. Розкажіть про нього дітям. І ви відчуєте миттєві зміни на краще. А все взаємопов’язано. Коли ви даруєте світло, вам його повертають.

3. Урізноманітніть свої будні

Стомилися від робочих зошитів та перевірки контрольних? Покиньте їх. Так, у вас є певні цілі, продиктовані стандартами. Але щоденна робота має стати тим, що вчитель не тільки навчає, а й розвивається, шукає нові способи втілити свої ідеї. Має нові ідеї! Вимагайте, щоб адміністрація школи довірилась вам та дозволила бути творчим вчителем!

4. Назначте дату зустрічі з собою

Учитель – людина, що віддає, а не забирає. Звісно, так просто свої плани, здоров’я поставити на друге місце. Але важливо зрозуміти, що здоровий вчитель – здоровий клас. Внутрішня гармонія, з’являється тоді, коли у вас є час, який витрачається на себе. Попіклуйтесь про себе, перш ніж почати піклуватись про інших. Назначте дату зустрічі з собою та не відміняйте її.

5. Не перебирайте на себе чужі проблеми

Аби бути хорошим вчителем, потрібно добре виконувати свої обов’язки, але ви не можете врятувати цілий світ. Інколи педагоги так сильно опікуються учнями, що їх невдачі сприймають, як свої. Ви не можете захистити дитину від усього. Краще навчіть її гідно приймати ситуацію, боротися. Вам важливо розуміти, коли час відступати. Ви не зобов’язані рятувати кожного учня.

6. Не беріть собі домашньої роботи

Підрахуйте, скільки часу витрачається на перевірку зошитів. Шукайте можливість покращити цей показник. Якщо все ж довелося взяти зошити додому – обмежте час, який ви можете витратити на перевірку. Не встигли, то не встигли. Не забувайте, коли ви берете додому роботу, ви обкрадаєте свою сім’ю і себе. Ви забираєте увагу, хвилини спілкування і віддаєте на поталу зошитам. Якщо розумієте, що перевірка може зайняти багато часу, просто попередьте учнів, що доведеться трохи почекати.

7. Не робіть навчання своїм життям

Учителі сумновідомі тим, що завжди шукають нові ідеї для роботи у класі. Наприклад, перед сном потрібно почитати книги про освіту, чи пошукати в інтернеті оригінальні способи подати новий матеріал. Але вас може спалити те, що ваше хобі – це ваша робота. Краще почитайте перед сном художню літературу, подивіться смішні відео. Вашому мозку потрібна перерва.

Якщо ви шукаєте способи самоосвіти та розвитку (а це дуже добре!), подумайте про реєстрацію на цікавий курс, семінар. Відвідайте профільну виставку. Шукайте різні варіанти, але не дозволяйте роботі забирати ваш особистий час.

8. Знайдіть свій стиль

Навчання – це мистецтво, а не наука. Вчителя можна порівняти з художником. То ж знайдіть свій власний стиль, який відрізнятиме від інших. Також це значить те, що ви зможете бути самим собою, не копіюючи чужу манеру. Ви – цінність.

9. Не бійтесь використовувати знак «Не турбувати»

Аби підтримати баланс між роботою та життям, навчіться розмежовувати їх. Коли ви виходите зі школи, ви перетворюєтесь на звичайну людину. Робочі проблеми хай турбують у робочий час, користі від цього буде більше.

10. Знайдіть людей, які зіткнулися з такою ж проблемою, що й ви

Дозвольте собі влитися в освітню спільноту. Соцмережі у цьому дуже допомагають. Неодмінно знайдеться той, хто переживає зараз ті труднощі, що й ви. Завжди можна поговорити з цією людиною. Все ж легше, коли розумієш, що ще хтось стикається з такими проблемами.

11. Не забувайте, є падіння, а є й злети

Коли ви почуваєте себе виснажено, найпростіше розчаруватися у житті, мріях, стараннях. Але абсолютно нормально відчувати ентузіазм чи апатію у професії вчителя. Це нормально, якщо щоденно ви не стрибаєте з ліжка з нестримним бажанням щодуху бігти на роботу. Є гарні часи, а не дуже.

Не забувайте, що ви завжди можете витратити час на перегрупування та «скидання налаштувань». Ви можете відродитися, наче фенікс. А наступний клас чи навчальний рік будуть кращими.

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal

5 вправ, що допоможуть учням заспокоїтись.

Прості вправи, які допоможуть покращити самоконтроль, навчать справлятися з тривогою, сприятимуть концентрації та розумовій діяльності учнів.

Коли дитина пережила сильний стрес (іспити, розлучення батьків, смерть когось із близьких і список можна продовжувати безкінечно), її досвіду замало для відновлення контролю над собою, думками та здатністю навчатися. Вправи, про які ми сьогодні поговоримо, допоможуть учням навчитися контролювати емоції. Загалом, ці методики будуть корисними всім дітям, яким потрібно швидко налаштуватись на навчання та розвинути навички самоконтролю, нейтралізації тривожного стану.

Дихання та рухи

Навчайте дітей правильно дихати та спонукайте рухатись, адже це допоможе краще зрозуміти своє тіло. Мова йде про дихальні та фізичні вправи, що сприятимуть швидкій нормалізації стану нервової системи. Не забувайте, чим більше вони тренуються, тим легше їм буде звертатися до цих ресурсів під час дискомфортних ситуацій.

Найпростіша вправа – глибоке дихання животом. Під час виконання цієї вправи учні стоять прямо, ноги на ширині плечей, очі закриті. Задайте їм ритм рівного глибокого дихання. М’язовий релакс – допомагає дітям відчути своє тіло. Її суть полягає у зумисному напруженні м’язів тіла у чергуванні з розслабленням з голови до ніг.

Вправи для швидкого розслаблення

Діти можуть сидіти на стільцях, кожен пункт можна виконати декілька разів. Нагадуйте про рівномірне дихання:

1. Сядьте на стілець рівно, не перехрещуючи ноги. Якщо хочете, можете закрити очі. Порухайте пальцями ніг, стисніть їх сильно та повільно розслабте.
2. Піднімаємось вище до литок. Тримайтесь за стілець, відірвіть п’яточки від підлоги та напружте ікри. Поволі, а далі розслабте ноги.
3. Напружте прес, а потім розслабте живіт.
4. Відведіть плечі назад, напружте спину. Розслабтесь.
5. Стисніть пальці у кулак сильно-сильно, наче схопили щось. Відпустіть. Стисніть руки у кулак та притисніть до себе. Плечі підтягніть до рук та розслабтесь.
6. Потрясіть руками, відчуте легку напругу у м’язах.

Пошук кольорів

Роздрукуйте матеріал, запропонований для скачування. Роздайте кожному учню свій екземпляр. Вони мають знайти у просторі, що їх оточує, предмети зазначених кольорів та записати їх. Головна умова – все виконується у повній тиші. Заготовка для виконання вправи знаходиться у бібліотеці.

Візуалізація

Вправа, яку можна виконувати у хвилини відпочинку до чи після важливого уроку. Підберіть фрагмент книги, чи оповідання, багаті на образи. Діти мають сидіти мовчки, заплющивши очі. А ви у цей час прочитаєте їм обраний твір. Попросіть учнів уявляти все, про що ви скажете. Для більшого ефекту можете поставити легку фонову музику. Потім попросіть їх розказати, що вони відчували у моменти, коли слухали. Нехай вони запам’ятають це відчуття та пригадують його у хвилини напруги чи тривоги.

Острівець безпеки

У кожної людини є місце, де вона відчуває себе повністю захищеною. Це може бути уявний або ж справжній куточок у будь-якому місці на планеті. Одного разу знайшовши свій острівок безпеки в дитинстві, у дорослому житті будеш повертатися до нього. Нехай діти пригадають, де вони почувають себе у безпеці чи де їм хотілося б бути у моменти, коли тривожно, страшно. Дайте школярам декілька хвилин, аби відчути себе повністю захищеними чи просто спокійними у тому чарівному місці. Є діти, котрі не можуть знайти нічого подібного? Запропонуйте їм уявити приємні речі: галявина у лісочку біля струмка, пляж біля тихого моря тощо.

Малюнки та розмальовки

Процес малювання та розмальовування картинок, як відомо, може стати чудовим заспокійливим. Більш того, такі прості вправи допомагають сконцентрувати увагу та налаштувати на подальшу серйозну діяльність. Дозвольте вашим дітям створити щось прекрасне та відволіктися від хаосу буднів. Така концентрація допоможе дитині відволіктися від саморуйнівних думок після кризових ситуацій (невдача на контрольній, почуття провини через сварку батьків, сварка з другом). Учні можуть самостійно обирати тему малюнка, а можете й ви запропонувати. До речі, чому б вам не приєднатися до виконання цієї вправи? Деякі заготовки ви можете скачати в бібліотеці.

Слухання

Дуже простий та ефективний прийом. Хай учні спокійно сидять за столами, закривши очі. Попросіть відкинути думки та зосередитися на навколишніх звуках. Нехай прислухаються до всього, що відбувається навколо. Потім встановіть таймер на одну хвилину. Вони зможуть почути, як грюкнули двері сусіднього кабінету, як за вікном співають птахи, цокання годинника, гудіння процесора комп’ютера і багато чого іншого, чого не чули через постійний гамір у кімнаті, через шум своїх думок.  Коли час закінчиться, попросіть учнів прокоментувати, як саме змінився їх стан.

Вивчення свідомості через письмову творчість

Давно доведено, що можливість написати про свої почуття – відмінна вправа для розслаблення та вивчення себе. У неї є додаткова перевага – надання можливості всім учням відтворити найбільш тяжкі проблеми, подивитися на них з іншої точки зору та знайти шлях для подолання дискомфорту. Нехай вони пишуть про все, що відчувають, не створюйте обмежень у об’ємах, способах втілити задум. Вони можуть складати списки, писати прості листи, вірші, есе, оповідання, більш того, це може бути просто набір слів чи фраз.

Інколи діти відчувають труднощі з тим, з чого почати. Допоможіть їм, підкажіть такі варіанти: «Речі, що роблять мене щасливим (сумним, сердитим)...», «Одна з кращих історій, які я коли-небудь чув...», «Моє улюблене місце...».

Один з варіантів можна використовувати й для вправ, які допоможуть сконцентруватися на хорошому: «10 речей, які я люблю найбільше». Ми підготували шаблон, який ви можете роздрукувати та роздати дітям (1 аркуш розраховано на двох дітей).

До речі, всі ці прийоми та вправи, про які ми говорили, однаково ефективні для дітей та дорослих. Вчителі часто перебувають у стані стресу, тому інколи потреба розслабитись є вкрай необхідною.

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal

Мобінг: як не стати жертвою?

Що таке мобінг і як його уникнути: практичні поради.

При обговоренні вебінару, присвяченого проблемам булінгу в школі, виникла думка про те, що добре було б поговорити і про схожу поведінку вчителів.

Вас часто і, на вашу думку, безпідставно критикують, ігнорують ваші успіхи, перебільшують прорахунки? Вам здається, що ставлення до вас з боку колег і керівництва є упередженим? Ви часто отримуєте від співробітників необхідну інформацію в останній момент або тоді, коли вона вже неактуальна? Ви відчуваєте себе в ізоляції? Ви є об’єктом пліток, насмішок і образ? Що відбувається?

Ймовірно, ви – жертва мобінгу!

Мобінг (від англ. to mob – переслідувати, нападати гуртом) – це психологічний терор, тиск, цькування співробітниками свого ж колеги.

Чому виникає мобінг?

Причини можуть бути різними.

• Ви – новий член колективу. Щойно прийшли на роботу і відчуваєте, що тут вам, м’яко кажучи, не раді.
• Можливо, через те, що ви зайняли місце іншої людини, яку любили в колективі й не хотіли її звільнення. У такому випадку негатив від ситуації, що склалася, автоматично переноситься на вас, хоча жодної вашої провини тут немає.
• Або через те, що колеги відчувають ваш потенціал і не хочуть вашого просування по кар’єрних сходах. Хтось хотів обійняти посаду, що дісталася вам, і тепер намагається усіляко довести вашу неспроможність.
• Чи ви не приймаєте правила, встановлені в колективі, й таким чином одразу провокуєте бажання вас позбутися.

Ви давно працюєте в колективі й раптом почали відчувати себе небажаною персоною? Що може бути причиною? Можливо, керівник хоче, щоб ви звільнилися. І мобінг – це спосіб, який дозволить, не застосовуючи офіційних заходів, змусити працівника піти. Ймовірно, ви перешкоджаєте чийомусь кар’єрному зростанню.

Або ви – неординарна особистість, яка своєю зовнішністю чи поведінкою дратує оточуючих, що не готові прийняти того, хто відрізняється від них.

Проте завжди слід пам’ятати, що реакція на нашу поведінку є відповіддю на те, що відбувається. Ми власними вчинками можемо провокувати неприйняття. Не так часто жертвою мобінгу стає привітна і доброзичлива людина.

Чим небезпечний мобінг?

Страждають жертви мобінгу. Ізоляція й цькування можуть стати причиною психічних розладів, появи невпевненості в собі, вразливості, тривожності, падіння самооцінки. Працівник постійно перебуває в стресовій ситуації, а це, у свою чергу, може стати причиною головного болю, підвищення або зниження артеріального тиску, безсоння, загострення хронічних захворювань. І навіть після того, як людина змінить місце роботи, згадка про те, що відбулося, буде впродовж багатьох років позначатися на її самопочутті та самооцінці.

Від мобінгу страждає і сам колектив. Продуктивність праці знижується через те, що працівники не контактують і, відповідно, не можуть повноцінно обмінюватися інформацією та ідеями. Вони часто витрачають час і сили на конфлікти, а не на виконання роботи. Тому знижується і результативність роботи.

Як уникнути мобінгу?

• Шукайте порозуміння з колегами.
• Не демонструйте роздратування. Не будьте різкими.
• Шукайте спільні нейтральні теми для розмов (про погоду, про природу, про літературу).  
• Вітайте колег зі святами. Беріть участь у спільних заходах.
• Не уникайте спілкування на перерві.
• Не поширюйте пліток. Не беріть участі в обговоренні вчинків інших.
• Спробуйте побудувати відносини навіть з тими, хто ставиться до вас недоброзичливо.
• Намагайтеся не порівнювати себе з іншими. Крім особистого розчарування, це може призвести ще й до появи претензій (часто невиправданих) до колег.
• Не вдавайтеся до критики без вагомих підстав.

Що робити, якщо ви стали жертвою мобінгу?

• Не поспішайте звільнятися.
• Не мовчіть. Спробуйте поговорити з колективом. Розкажіть про те, чого ви хочете.
• Намагайтесь відстоювати свою позицію. Відповідайте на зауваження. Аргументовано пояснюйте свої вчинки.
• Не дозволяйте принижувати себе. Якщо ви проаналізували ситуацію і зрозуміли, що вашої провини немає, будьте впевнені у собі. Не знижуйте самооцінки. Не закривайтеся.
• Спробуйте знайти позитивні риси в людей, з якими працюєте. Або подумайте про те, що, можливо, ви просто необ’єктивно ставитеся до них.

Якщо справа у тому, що керівник хоче вас позбутися, відстоюйте свої права – вимагайте службової перевірки, пояснень, офіційно висловлених претензій. Проте, якщо компромісу не вдалося досягнути, можливо, краще звільнитися. Жодна робота, якою б цікавою і престижною вона не була, не варта життя і психічного здоров’я.

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal

6 вправ-тренінгів для вдалого проведення батьківських зборів.

Цікаві та прості вправи, які допоможуть вам весело та з користю провести батьківські збори.

Давайте чесно, хтось із класних керівників у захваті від переспективи проводити батьківські збори? Чи, може, хтось чекає на них з великим нетерпінням? Мабуть, таких вчителів буде не так багато, а все тому, що у більшості випадків батьківські збори є нецікавими та нудними, присвяченими лише оцінкам, поведінці учнів тощо. Але збори можна зробити цікавими і корисними як для батьків, так і в перспективі – для ваших учнів. Зробити це можна за допомогою спеціальних тренінгів, спрямованих на покращення розуміння батьками власних дітей.

Вправа 1. Коло емоцій

Мета: Налаштувати на роботу, підняти настрій, допомогти розслабитися.

Час: 5 хвилин.

Хід вправи: Батьки сідають у коло, а потім кожен по черзі (почати може класний керівник) за допомогою лише однієї міміки передає якусь емоцію, а всі по черзі намагаються її повторити. Вправа закінчується, коли всі учасники передадуть свою емоцію.

Після того, як вправа завершиться, запитайте у батьків, чи легко було відтворити емоцію, яку їм передала інша людина, та що вони при цьому відчували. І які емоції передавати простіше та приємніше – позитивні чи негативні?

Вправа 2. Продовж речення

Мета: Позитивно налаштувати учасників до теми зборів.

Час: 5-7 хвилин.

Хід вправи: Спочатку можна запитати, чи завжди батькам вдається без проблем знайти спільну мову зі своїми дітьми. Потім класний керівник задає тему, формулюючи речення, яке батьки мають продовжити. Наприклад: «Щоб краще розуміти свою дитину, я...» – і кожен з присутніх по черзі у кількох словах розповідає свій рецепт вдалого спілкування з дитиною.

Вправа 3. Дати оцінку

Мета: Навчити правильно спілкуватися з дітьми, виявити помилки та недоліки, проаналізувати їх.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Батьків треба об’єднати у декілька груп залежності від кількості учасників зборів. Задається проблемна ситуація: наприклад, треба уявити, що дитина прийшла після занять у музичному гуртку та сказала, що більше не хоче туди ходити, а мріє навчитися малювати. Як реагувати? Кожна група отримує завдання:

1-ша група: Ви погоджуєтеся з рішенням дитини. Як саме ви виражатимете згоду, що ви говоритимете, яким тоном? Складіть список фраз та слів, якими користуватиметеся.

2-га група: Ви проти такого рішення. Як саме ви висловите свою незгоду, що ви говоритимете та у якому тоні? Складіть список фраз та слів, якими будете користуватися.

3-тя група: Ви впевнені, що такі ситуації варто вирішувати дипломатично, тому вирішуєте, що краще дати чітку оцінку діям дитини, так вона зрозуміє, що краще. Як саме ви дасте цю неупереджену оцінку, що ви говоритимете та у якому тоні? Складіть список фраз та слів, які використовуватимете.

Кожна група має по черзі продемонструвати результати своєї роботи. Потім усі разом аналізують результати та визначають, як все ж таки краще спілкуватися.

Вправа 4. Мої відчуття

Мета: Дати зрозуміти, що кожна людина, особливо діти, заслуговують на увагу до своїх досягнень та позитивну оцінку.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Вправа сформована у вигляді короткого бліц-опитування. Класний керівник ставить питання та рандомно обирає когось з батьків, хто буде давати відповідь. Питання можуть бути такими:

1. Чи подобається вам чути похвалу від інших?
2. Що саме відчуваєте, коли вас хвалять?
3. Чи хвалите ви самі себе? Як часто?
4. Як часто ви хвалите інших людей?
5. За що можна їх похвалити?
6. А як часто та за що ви хвалите свою дитину?
7. Як вона на це реагує?

Після того, як усі відповіді будуть отримані, класний керівник може запитати в учасників, чи є у них досягнення (великі чи скромні – не має значення), або справи, якими можна пишатися, чи люди, яким вони допомогли. А потім в якості рефлексії попросіть батьків подумати над тим, щоб змінилося, якби їхні досягнення/справи/допомога не були б оцінені. Щоб вони відчували?

Вправа 5. Вішаємо ярлики

Мета: Показати, наскільки шкідливим є навішування ярликів на дітей.

Час: 10-15 хвилин.

Хід вправи: Класний керівник об’єднує батьків у групи по-двоє/по-троє. Кожному з групи видають та прикріплюють бейджик з певним написом, наприклад: «Розмовляй зі мною так, ніби я не здатен щось розуміти», «Будь привітним», «Будь непривітним», «Кажи, що я нічого не вмію і ні на що не здатен», «Підбадьор мене» тощо. При цьому прикріпити бейджик треба так, щоб учасник не бачив, що саме на ньому написано, а отже, не знав, як з ним розмовлятимуть.

А щоб вправа стала цікавішою, учасникам групи треба дати спільне завдання, наприклад, намалювати картину. При цьому під час роботи вони мають спілкуватися один з одним так, як написано на бейджиках. Коли картина буде намальована, класний керівник має запитати: «Чи подобається вам таке спілкування, коли до вас звертаються таким чином?»

Вправа 6. Хвалимо правильно

Мета: Навчитися правильно висловлювати власні емоції та хвалити дітей.

Час: 15 хвилин.

Хід вправи: Хвалити дітей треба правильно, а навчитися цьому зовсім не складно. Саме для цього існує мистецтво якісної похвали. Така похвала складається з трьох частин:

1. Опис того, що ви бачите.
2. Опис того, що ви відчуваєте.
3. Узагальнення (має продемонструвати дитині її сильні сторони).

Потім класний керівник знову об’єднує учасників у групи по двоє-троє осіб і озвучує проблемну ситуацію. Уявіть, що ваша дитина вперше сама зробила всі уроки/приготувала вечерю/склала іспити на відмінно. Похваліть її саме за цією схемою. А потім подумайте: чи складно це було зробити? А що ви при цьому відчуваєте?

Такі прості на перший погляд вправи допоможуть батькам краще зрозуміти дітей, а як наслідок – покращити стосунки не тільки у родині, а й у класі. Спробуйте!

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal