Літо для дітей — час відпочинку у дитячих таборах, цікавих подорожей, гостювання у родичів в інших населених пунктах тощо. На них очікує багато знайомств з іншими дітьми. В одних дітей це спричиняє жодних проблем, для інших — це доволі суттєвий стрес. Пропонуємо нескладні вправи, що допоможуть дітям молодшого шкільного віку легше познайомитися, швидше порозумітися.
Наведені вправи можна використати також учителям початкових класах на початку навчального року, або з приходом до класу нових учнів.
Вправа «Снігова лавина»
Перший учасник (наприклад, ліворуч від ведучого) називає своє ім’я. Наступний — повторює його, потім називає своє. Третій учасник повторює два імені та називає своє. І так по колу. Вправа закінчується, коли перший учасник назве на ім’я всю групу.
Вправа «Веселі привітання»
Дітям пропонують привітатися плечем, спиною, рукою, носом, щокою, вигадати свій незвичайний спосіб вітання для певного дня і привітатися таким чином.
Вправа «Дружба починається з посмішки…»
Діти у колі беруться за руки, дивляться сусіду в очі й дарують йому мовчки по черзі найпривітнішу посмішку.
Вправа «Вітер дує на…»
Зі словами «Вітер дує на...» ведучий починає гру. Щоб учасники гри більше дізналися одне про одного, запитання можуть бути такими: «Вітер дує на того, у кого світле волосся» — усі світловолосі згуртовуються; «Вітер дує на того, у кого... є сестра», «хто любить тварин», «хто багато плаче», «у кого немає друзів» і т. ін.
Краще, якщо ведучим по черзі будуть самі діти.
Вправа «Клубочок»
Діти утворюють коло. Ведучий, тримаючи в руках клубочок, обмотує нитку навколо пальця, ставить учасникові гри будь-яке запитання, що цікавить його (наприклад, «Як тебе звати? Чи хочеш ти зі мною дружити? Що ти любиш? Чого ти боїшся? Тощо»), той ловить клубочок, обмотує нитку навколо пальця, відповідає, а потім ставить своє запитання наступному гравцеві. Таким чином, наприкінці клубочок повертається до ведучого. Усі бачать нитки, що пов’язують учасників гри в одне ціле, визначають, на що схожа фігура, багато чого дізнаються одне про одного, згуртовуються.
Якщо ведучий змушений допомагати дитині, яка відчуває труднощі, він бере клубочок собі назад, підказує і знову кидає дитині. Зрештою можна побачити дітей, які відчувають труднощі в спілкуванні. У ведучого з ними будуть подвійні, потрійні зв’язки.
Вправа «Таємниця»
Усім учасникам ведучий роздає по «таємниці» із красивої скриньки (ґудзик, бусинку, брошку, старий годинник і т. ін.), кладе в долоньку і затискає кулачок. Учасники ходять приміщенням і знаходять способи вмовити кожного показати йому свою таємницю.
Ведучий стежить за процесом обміну таємницями, допомагає найбільш сором’язливим знайти спільну мову з кожним учасником.
Вправа «Казка по колу»
Діти обирають основну тему загальної казки. Потім вони утворюють коло і по черзі, тримаючи в руках «чарівну паличку», складають історію. Тему казки може запропонувати ведучий.
Вправа «Квітка-семицвітка»
Для цієї гри знадобиться квітка-семицвітка, яку можна зробити у будь-який спосіб, головне — щоб пелюстки відривалися (виймалися з квітки).
1) Кожний, зірвавши пелюстку, може задумати одне заповітне бажання.
2) Одну пелюстку зривають двоє дітей. Тримаючись за руки, вони обмірковують та узгоджують одне з одним спільне бажання.
3) Усі охочі отримують по квітці-семицвітці (однакові). Кожний задумує по одному бажанню на пелюстку певного кольору. Потім збирають усі пелюстки в коробочку. На кожну вийняту пелюстку діти повідомляють одне зі своїх бажань, а пелюстку повертають до її власника. Щоб зібрати всю квітку, слід висловити всі 7 бажань.
За бажаннями можна визначити рівень морального розвитку учасників групи, але не варто говорити про це дітям, тому що надалі вони можуть приховувати свої заповітні бажання, орієнтуючись на оцінки дорослих. Оскільки в коробці опиниться стільки пелюсток одного кольору, скільки дітей брали участь у грі, можна оцінити, як вони сформують черговість висловлювання своїх бажань.
Наприкінці гри можна обговорити, які бажання сподобалися всім дітям і чому.
Вправа «Компліменти»
У колі всі беруться за руки. Дивлячись в очі сусідові, потрібно висловити йому кілька добрих слів, за щось похвалити. Той киває головою і говорить: «Дякую, мені дуже приємно!» Потім він дарує комплімент своєму сусідові.
Деякі діти не можуть висловити комплімент, їм необхідно допомогти. Можна замість похвали просто сказати: «смачне», «солодке», «квіткове», «молочне» слово. Якщо дитині важко зробити комплімент, не чекайте, доки занудьгує її сусід, висловіть комплімент самі.
Вправа «Ми цінуємо себе»
Діти утворюють коло і по черзі говорять що-небудь позитивне одному з учасників гри. Наприклад, можуть відзначати особистісні якості, зовнішність, уміння, манеру поводження тощо. У відповідь дитина говорить: «Дякую, я теж уважаю, що я...» і повторює сказане їй, а потім підтверджує сказане ще одним позитивом на свою адресу: «А ще я гадаю, що я…».
Вправа «Мені подобається в тобі»
Дитина говорить фразу «Мені подобається в тобі...» всім учасникам вправи. Решта учасників також висловлюють комплімент іншим, намагаючись, аби ці компліменти не повторювалися.
Вправа «Чарівні водорості»
Кожен учасник по черзі намагається проникнути в центр кола, утвореного тісно «пригорнутими» один до одного «чарівними водоростями» — рештою учасників. «Водорості» розуміють людську мову, відчувають дотики, можуть розслабитися і пропустити учасника в центр кола, а можуть і не пропустити його, якщо їх погано «просять».
Вправа «Знайди власника»
Дитина (ведучий) сидить на стільці в дальньому кутку в розслабленому стані із зав’язаними очима. Одна дитина з групи підходить до ведучого і простягає йому свою руку. Ведучий уважно вивчає її на дотик. Тільки-но ведучий зрозуміє, що він досить добре запам’ятав руку, він говорить: «Усе». Тоді всі учасники групи одночасно простягають йому свої руки, а ведучий намагається знайти з-поміж багатьох рук саме ту руку, що він вивчав.
Вправа «Зробімо одне одному подарунок»
Ведучий дає кожному завдання придумати своєму сусідові праворуч подарунок, але не якийсь конкретний, а вигаданий: «Що ви хотіли б подарувати саме цій людині? Подаруйте той подарунок, що, на вашу думку, зараз їй особливо потрібний». Подарунок можна описати словами або показати жестами.
Вправа «Опиши друга»
Вправу виконують у парах одночасно всі учасники. Діти стоять спиною одне до одного, по черзі описують зачіску, одяг свого партнера. Потім опис порівнюють з оригіналом і роблять висновок про те, наскільки дитина була точною.
Вправа «Що змінилося»
Кожна дитина по черзі стає ведучим. Ведучий залишає кімнату. За цей час у групі роблять кілька змін в одязі, зачісці дітей, можна пересісти на інше місце (але не більше двох-трьох змін; усі зміни повинні бути очевидними). Завдання ведучого: правильно помітити зміни, що відбулися.
Вправа «Хто сказав?»
Ведучий, сидячи спиною до групи, має дізнатися, хто з дітей (за вказівкою дорослого) сказав: «Ти мій голос не впізнаєш, хто сказав — не угадаєш!». Учасники міняються ролями, якщо ведучий упізнає голос. Гра триває доти, доки всі учасники не виконають роль ведучих.
Гра «Знайди свого брата або сестру»
Ведучий косинкою зав’язує кожному очі й пошепки говорить, роль якого дитинчати він виконуватиме, які звуки виголошуватиме. Але в кожного дитинчати є брат або сестра, «говорять» вони, звісно, однією мовою: «кошенята» — нявкають, «цуценята» — скиглять, «телята» — мукають. Гравці знаходять одне одного за цими звуками. Ролі розподіляються таким чином, щоб у групі було по двоє різних дитинчат. Тільки- но пари складаються, ведучий розв’язує гравцям очі та пропонує познайомитися одне з одним.
Автор: Т. М. Павленко, м. Енергодар
Використано інтернет-ресурс - Науково-методична література для працівників шкіл, ДНЗ та батьків - видавничої групи "Основа".
Немає коментарів:
Дописати коментар