Психологічне виснаження є супутником учительської праці, адже щоденно доводиться переживати психоемоційні потрясіння. Уміння вчасно зупинитися та відновитися – запорука здоров'я, успішної реалізації в професії та щастя.
Чи є універсальні ознаки емоційного виснаження вчителя. Коли варто бити тривогу?
Основна ознака емоційного виснаження, вигорання і вчителя, і мами, і будь-кого, хто працює з дітьми – це роздратування на школярів. А похідними є втома, небажання йти на роботу, відчуття безглуздості самого процесу вчителювання, механічність викладання.
Дехто з учителів в такому випадку починає нервувати, кричати на учнів, зриватися. Діти відчувають за цим приховану слабкість і… ні, не жаліють вчителя. Швидше навпаки – демонструють свою вищість тим, що можуть керувати. Ось учень просто питає: «А що, точно треба переписувати домашку з дошки?», і вчитель, який знаходиться в стані емоційного вигорання, у відповідь починає кричати:
Ти що,не розумієш, коли тобі сто разів повторюють? Не мий вуха компотом!
Інша реакція «вигорілого» вчителя – це наплювательське ставлення до предмету. Ось він стоїть біля дошки, десять хвилин неголосно розповідає щось за темою, дав завдання та з нетерпінням чекає завершення цього нудного і виснажливого уроку. Діти теж борються з нудьгою, хто як може: у класі шум, хтось перекидається записками, хтось грається на телефоні, проситься вийти. Потім учні мстяться вчителю за вкрадений у них час тим, що не вчать його предмет, а вчитель тим, що ставить їм низькі оцінки.
Коли бити тривогу? Чим раніше, тим краще. Як тільки ви помітили, що спілкування з дітьми викликає бажання сперечатися з ними, варто зупинитися, усвідомити свої реакції та дати собі можливість відпочити. А якщо такої можливості немає, варто поговорити зі шкільним психологом.
Чи часто вчителі звертаються по допомогу?
Вчителі звертаються до шкільного психолога ледь не в останню чергу. Тобто дуже рідко. Якщо заходять до психолога, то виключно обговорити проблем дітей, які поводяться неналежним чином.
У мене проблеми, я починаю ненавидіти цих дітей, хоча ще півроку тому любила їх.
Здається, що визнати цю фразу – це те ж саме, що визнати свою некомпетентність, більше того, свою профнепридатність. Саме тому вчитель буде, стиснувши зуби, виконувати свій обов’язок, не дасть попуску ні собі, ані дітям, зіпсує своє здоров’я, але примусить учнів пройти курс до кінця.
А на канікулах приходитиме до школи писати звіти, заповнювати різні папери та відчуватиме, що діти, адміністрація, держава винні, винні по гроб життя. І ніщо йому не компенсує втраченого. Хіба повага («вчителька моя, зоре світова»), а у наш час знищених авторитетів та постмодерної варіативності – це рідкісна чеснота.
Виснаження є, що робити? Конкретні вправи, аутотренінги?
Перша ознака виснаження – це втрата творчого потенціалу та банальна втома. Тут варто добре виспатися, подивитися хороший фільм, погуляти на самоті на природі, випити келишок вина, зустрітися з друзями і посміятися у своє задоволення, потанцювати, почитати книжку, провести романтичний вечір з коханою людиною – одним словом, відчувати себе.
Напишіть список з 25 справ, які ви любите робити чи колись робили і були задоволені від процесу. Потім час від часу переглядайте цей список та домовтесь із собою, що раз на тиждень ви робите одну-дві справи зі списку.
Дуже допомагає справитися з виснаженням, поганим настроєм арт-терапія. Це спосіб, який не має протипоказань та підходить кожному.
- Малюйте (наприклад, свій страх, а потім переробити його у щось веселе і добре; або карикатури на шкільні ситуації чи просто щось красиве – квіти, натюрморт, пейзаж з картинки чи з натури).
- Співайте, танцюйте або пишіть щоденник чи оповідання.
- Займайтесь спортом (відповідно до принципу «бийся або біжи»). З ним можна нейтралізувати адреналін, покращити фізичний стан та у результаті психічний хоча б завдяки відчуттю переможця.
Звісно, і сім’я – це потужний чинник. Добре, коли вчителя підтримують його рідні та близькі. Чудово, коли чоловік каже, що ти найкраща у світі, коли дома вчитель може розслабитися і побути маленькою дівчинкою, коли діти самостійні та можуть підмінити у домашніх клопотах.
Але коли вчитель відчуває, що просто силує себе ходити на роботу, краще звернутися до психолога. Усвідомлення, що від вчителя не вимагається бути надлюдиною, що він має право бути незадоволеним, ображеним і прямо сказати про це дітям, теж дає полегшення.
Від вчителя не вимагається бути надлюдиною, що він має право бути незадоволеним, ображеним і прямо сказати про це дітям.
Чи сприяє адміністрація школи підтримці психологічного здоров'я вчителя?
Якщо говорити про роль шкільної адміністрації, то вона має бути конструктивною, а не руйнівною для психіки вчителя, як це, на жаль, буває в наших школах. Успішні компанії проводять мотиваційні тренінги, до цього потрібно прагнути.
Розбудова команди (team building), яку часто проводять успішні команди – це спільне проведення часу поза роботою, оплачене керівництвом. Це може бути спільний похід у театр, на пікнік, на природу, екскурсію тощо. Таке приємне спільне проведення часу допомагає зблизити колектив, а у дружному колективі всі підтримують одне одного, мають відчуття однієї команди, там приємна атмосфера, чітко поставлені задачі, підтримка новаторства. Наші школи цього дуже потребують.
А що треба робити, аби запобігти стану виснаження наприкінці семестру (року)?
Для того, щоб запобігти стану виснаження, а потім і вигорання, треба слухати себе. Берегти себе. Дозволити собі взяти лікарняний, а не ходити тиждень з температурою 37,2, завалитися дома спати, а не мити посуд і готувати вечерю. Дозволити собі вільно проявляти свої почуття хоча б дома («я втомлена», «засмучена», «відчуваю себе ні на що не здатною, обійми мене», «я сердита, не чіпай мене зараз»), не забувати поїсти, берегти здоров’я.
Чи потрібні державні програми психологічної підтримки педагогічних працівників?
Зараз система освіти змінюється. Так здається, скоро кредитно-модульна система дійде і до школи. Наприклад, для отримання атестату про закінчення початкової школи учень має навчитися читати, писати, знати таблицю множення, природу, основи історії своєї держави. Вчителя можна буде обирати з будь-якої школи, його лекції можна буде дивитися по інтернету, домашні роботи на перевірку відсилати електронною поштою.
Чи буде в такому випадку актуальною проблема вигорання вчителів? Навряд чи. Буде некомфортне відчуття у зв’язку з конкурентністю.
Але поки у нас немає таких радикальних реформ, держава може допомогти вчителю, збільшивши його заробітну плату, позбавивши його купи звітів та підвищуючи престиж професії з допомогою фільмів (учитель-супергерой), освітніх програм. Є рух у цьому напрямку, і це радує.
Чи є універсальна порада, яка допомогла б не лише зберегти нерви до кінця року, а й після 20 років плідної праці у школі?
Універсальна порада – любити свою професію, любити дітей, ніколи не припиняти вчитися, поважати себе за ту унікальну роль, яку ви відіграєте в суспільстві, берегти себе.
Через емоційне чи професійне вигорання надто багато вчителів втратили свій потенціал чи взагалі пішли з освіти. Своєчасна реакція на психологічні негаразди, втому допоможуть пережити навчальний рік з меншими втратами. Слідкуйте за своїм станом, любіть себе та користуйтеся порадами психолога, аби ніколи більше не знати емоційного вигорання та виснаження.
Ми поговорили зі шкільним психологом, вчителем Анастасією Богуславською, яка поділилась своїм баченням проблеми та способами уникнути емоційного виснаження.
Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal
Немає коментарів:
Дописати коментар