7 прийомів рефлексії в кінці уроку.

 Добірка ефективних прийомів рефлексії для проведення в кінці уроку.

Чому не потрібно ігнорувати рефлексію під час проведення занять? Давньогрецький філософ Сократ вважав рефлексію інструментом для розвитку критичного мислення, самоаналізу та самовдосконалення. Усе це допомагає людям рухатися за вектором прогресу, позбуватися стереотипів, шаблонів й упереджень. Рефлексія допомагає дитині усвідомлювати пройдений шлях знань, систематизувати отриманий досвід і перетворювати приховані можливості в активні та ефективні.  

Ми підготували добірку прийомів рефлексії, метою яких є не просто фіксація отриманих результатів, а й побудова смислових ланцюжків.

Сходи успіху

Цей прийом допомагає учням оцінити свою діяльність на кожному етапі уроку. Учителі зможуть за допомогою сходинок скоригувати роботу дітей, щоби заняття стали більш ефективними. Що для цього потрібно? Учні беруть аркуш паперу та малюють на ньому сходи (мінімум – 3). Далі кожну сходинку необхідно підписати. 

Приклади (з нижньої до верхньої сходинки): 

• нічого не зрозумів, залишилися питання, все зрозумів; 
• потрібна допомога, маю додатково повторити, майже все зрозумів, упевнений у власних знаннях; 
• почув і забув, почув і не зрозумів, побачив і запам'ятав, виконав і зрозумів, зможу пояснити іншим; 
• мені ще варто багато працювати, щоби досягти чудових результатів, у мене є невеликі результати і на досягнутому я не збираюся зупинятися, у своїй навчальній діяльності я досягнув висот. 

Примітка. Сходи успіху можна намалювати на аркуші паперу, на дошці або показати на слайді. Учні мають позначити ту сходинку, на якій знаходяться. Загальна дискусія допоможе виявити прогалини в опрацьованому на уроці навчальному матеріалі.

2. Рефлексивна мішень

Прийом «Рефлексивна мішень» дозволяє оперативно отримати зворотний зв'язок учнів стосовно розуміння навчального матеріалу. Діти на аркушах паперу малюють мішені (див. приклад нижче) або роздруковують готові шаблони. Кожен сектор – певний етап уроку. 

Наприкінці заняття учні та педагог «вистрілюють у мішень» – оцінюють етапи заняття. Діти мають у своїх мішенях поставити бали (5–10) і підписати назви секторів (оцінка змісту, оцінка своєї діяльності, оцінка діяльності педагога, активність на уроці, розуміння вивченого матеріалу тощо). Що вища оцінка, то ближче до центру мішені. Далі проводиться дискусія стосовно отриманих результатів. 

Цей прийом розвиває у дітей здатність рефлексувати та аналізувати, дарує можливість висловити свою думку та вплинути на навчальний процес.

3. Букет настрою

За допомогою цього прийому учні можуть оцінити продуктивність заняття та покращити навички аргументації. На початку уроку педагог роздає своїм вихованцям паперові квіти різних кольорів (наприклад, червоного, жовтого та синього), а на дошку вивішує зображення вази. 

Наприкінці заняття діти прикріплюють до вази скотчем чи магнітом квітку: червону (сподобалося заняття/все зрозуміло), жовту (майже все зрозуміло), синю (не сподобалося заняття/погано зрозумів або зовсім не зрозумів навчальний матеріал). Учні обов'язково мають аргументувати свій вибір квітки. 

Коли ваза наповниться квітами, діти та педагог аплодують один одному за роботу на уроці. Далі, якщо зібралося чимало синіх і жовтих квітів, учитель може прокоментувати те, що було незрозумілим.

4. Уявімо, що...

Цей прийом чудово розвиває в учнів креативне та гіпотетичне мислення. Суть доволі проста. Педагог наприкінці уроку каже дітям щось на кшталт: «Уявімо, що людство не винайшло числа. Яким би було наше сьогодення без них?». Діти озвучують свої версії відповідей. Запитання обов'язково має стосуватися теми заняття.

5. Промені сонця

Цей прийом підходить для школярів перших і других класів. Педагог вивішує на дошку два жовтих смайла (веселий та сумний) та роздає дітям по одній жовтій смужці. Наприкінці уроку кожен учень прикріплює смужку (промінь) до смайла, що показує настрій. Це буде для вчителя індикатором настрою класу, що допоможе надалі скоригувати модель заняття. 

Завантажити зображення у високій якості.

6. Доповніть речення

Це ледь не класичний прийом рефлексії, тож ми не могли «пройти повз нього». Наприкінці заняття педагог пропонує своїм вихованцям в усній чи письмовій формі доповнити наступні речення (викладач може вигадати свої варіанти речень): 

• На сьогоднішньому занятті я зрозумів(-ла)/дізнався(-лась)/розібрався(-лась)...
• Я хочу похвалити себе за те, що на сьогоднішньому занятті ...
• На занятті мені особливо сподобалося ...
• Знання із сьогоднішнього заняття мені знадобляться ...
• На сьогоднішньому уроці мене здивувало ...

7. Синквейн/сенкан

Наприкінці заняття школярі можуть написати синквейн на основі вивченого матеріалу. Це ефективний інструмент для аналізу, синтезу та узагальнення знань. Сенкан (синквейн) – короткий неримований вірш, що складається з 5 рядків: 1 – одне ключове слово, що визначає зміст теми; 2 – два прикметника, що характеризують обране поняття; 3 – три дієслова, що описують дії в межах конкретної теми; 4 – коротке речення, що розкриває зміст теми; 5 – синонім до ключового слова (іменник). 

А які прийоми рефлексії ви використовуєте на своїх уроках? 

Використано інтернет-ресурс - освітній проект "На урок".

Як подолати тривожність дітей на початку навчального року.

Лайфхаки та прийоми, що допоможуть зменшити тривожність у школярів.

Як би там не було, а навчання завжди є джерелом певної тривоги для дитини. Утім, цього року рівень тривожності здатен побити всі рекорди, а все завдяки карантину та чуткам про введення змішаного навчання. Звісно, тривога – нормальна частина життя. Але є нюанс: вона не має бути надмірною, адже постійна тривожність здатна негативно вплинути на здоров’я, пам’ять і соціальні контакти учня. Під її дією дитина починає уникати складних ситуацій, конфліктувати з однолітками чи дорослими та навіть впадати у відчай.

Як мінімізувати тривожність, особливо ту, що пов’язана із дистанційним навчанням та визначити основні її джерела – ці та інші питання ми розглянемо нижче.

Що нас тривожить?

Причини тривожності у дорослих і дітей майже однакові, просто останні страждають значно більше. Ми тривожимося через непередбачувані події, стан невідомості, а ще більше переживаємо, якщо не можемо вплинути на події у власному житті. 

Звісно, інколи ми і справді не можемо нічого зробити, але більшість шкільних справ цілком залежать саме від нас. Ми здатні їх спрогнозувати й спланувати, тож відмова від відповідальності у цьому випадку буде просто помилкою. 

Отже, план зниження тривожності учнів може виглядати наступним чином:

1. Невідоме зробити відомим.
2. Хаотичне – спланованим.
3. Те, що керує життям дітей ззовні – віддати у їхні руки.

Тепер розгляньмо кожен із цих пунктів.

Стан невідомості 

Що з нами буде? Це запитання визначає, скільки психічних сил ми маємо виділити й на яку справу. Дитина просто не розуміє, куди докласти зусилля, це і викликає тривогу. Зазвичай занурені у навчальний процес, діти перемикаються швидше, але на початку року їм треба час, аби налаштуватися на роботу. Саме тому у перші тижні є сенс продемонструвати учням прогнозованість подій. 

Якщо вже є розклад, варто одразу роздати або продиктувати його учням. Які види робіт проводитимуться в онлайні, як вони будуть проходити? Те саме стосується і офлайн роботи. У вас є контрольні за темами, що вивчалися під час карантину? Тоді краще перенести їх на наступний тиждень, а поки що підготуватися, дати школярам звикнути до цієї думки. Не варто починати тестування на першому або на другому уроці – повідомлення про це істотно збільшить стрес дітей.

Які фактори можуть викликати тривогу у зв’язку із дистанційним навчанням? 

Перш за все – чисто технічні та людські фактори: 

• не надто «просунутий» пристрій, що повільно завантажується, через що дитина відчуває, що відстає від групи; 
• недостатній рівень обізнаності у програмах;
• небажання демонструвати квартиру на відео/під час включень у Zoom;
• сором через голос/вигляд під час конференції;
• сором через присутність батьків, братів і сестер.

У такому випадку варто домовитися про деталі проведення відеозв’язку заздалегідь, або ж провести коротку виховну роботу з дітьми та батьками.

Свідоме планування

У цьому пункті поговоримо про боротьбу з хаосом та особисту ініціативу дітей. Його сенс у тому, що коли ми надаємо заспокоєння та впевненість ззовні, без розвитку внутрішньої впевненості, то сприяємо закріпленню патерну тривоги. Тобто найкращими ліками проти тривожності є навчання дітей активної позиції. 

Дозвольте дітям контролювати власне життя. Якщо на початку року ви плануєте шкільні активності, винесіть деякі пункти на обговорення класу. Нехай вони самі приймуть та затвердять рішення. 

Наприклад: винесіть на обговорення пункт про повторення матеріалу та станьте фасилітатором, який спостерігатиме за пошуком рішення.

• Аби дізнатися, який матеріал варто повторити, діти мають визначити лакуни у власних знаннях. Як дізнатися, чого ми не знаємо? 
• Пройти тест на початку наступного тижня та визначити, що забулося. За результатами скласти план повторення матеріалів.
• Що робити далі? Можна повторювати по дві теми на тиждень, а потім проходити коротке онлайн-тестування.
• Як стежити за тим, що вже опрацьовано? Намалювати схему знань. Замалювати ті ділянки, у яких знання повні. Потім поступово замальовувати те, що ви вже повторили.

Які ще рішення зможуть запропонувати учні? Нехай діти самостійно приймуть план дій та слідують йому.

Які ще ситуації варто мати на увазі?

Істотним джерелом тривожності для дітей може бути примус до спільної чи командної роботи. Не об’єднуйте всіх без виключення учнів у випадкові або надто великі групи, завжди запитуйте, чи є добровольці для участі естафети та контактних рухливих ігор.

Аби дізнатися, як краще ставитися до конкретної дитини, запропонуйте учням на початку навчального року заповнити анкету з наступними запитаннями: 

• Чи є ви інтровертом, екстравертом або амбівертом?
• Як ви ставитесь до публічних виступів?
• Чи подобаються вам групові ігри?

Це допоможе спланувати, яким чином ви будете опитувати учнів, як боротися зі страхом виступів і якої міри участі вимагати від кожного.

Лайфхак: за пів року діти відвикли від компанії однокласників та вчителів, тож повернення у школу має для них ефект новизни та закономірно викликає тривогу. Аби пом’якшити цей ефект, спробуйте внести у нову ситуацію елементи чогось знайомого. Нагадайте про щось яскраве, що ви робили минулого року – поробка, вистава, перегляньте відео, що було відзнято у цей час, спробуйте пригадати якнайбільше цікавих подій. Цей прийом допоможе прив’язати теперішнє до спільного минулого.

Кого викличуть?

Ще одне джерело неймовірного стресу – момент, коли вчитель водить ручкою по журналу та обирає прізвище того, хто піде до дошки. Ці миті, безперечно, відповідають за найбільші сплески адреналіну і тривожності у класі.

Зробіть такі відповіді спланованими та передбачуваними для дітей. Запишіть цей пункт у шкільні правила та винесіть на обговорення класу. Якщо більшості ця ідея сподобається, то вигадайте нову схему, що замінить її. 

Наприклад: цього дня відповідають учні, прізвища яких починаються на «І» або «В». Або введіть перелік учнів, які відповідали недавно, а тому не можуть бути викликані знову, доки принаймні половина класу не буде опитана.

Тривожність – це наші думки про уявні або можливі небезпеки, яким ми приділяємо занадто багато часу. Звісно, навіть найсором’язливішим дітям варто вступати у тривожні ситуації, аби випрацювати стійкість до них, але значно краще, коли учні вже готові до цього. 

Використано інтернет-ресурс - освітній проект "На урок".