Психологічні рекомендації педагогам «Як уникнути погіршення психологічного стану та «емоційного вигорання» під час дистанційного навчання

 Як ви ставитесь до роботи, яку треба брати додому і робити щодня допізна, а

ще й у вихідні та у відпустці? І ні, не лише в період дедлайнів і не тому, що
ви працюєте віддалено або через те, що робота - ваша любов і пристрасть.
Йдеться про щодня й понаднормово - за рахунок сну, відпочинку,
спілкування з родиною, розваг, спорту, сніданку та вечері...
Працюючи дистанційно ми втрачаємо баланс між роботою та особистим
життям. Зникають рамки робочого дня, вечір із родиною перетворюється у
вечір з ноутбуком і новим завданням. Так непомітно ми виснажуємося і вже
не в змозі контролювати свій емоційний стан. Це шкодить, в першу чергу,
нам і нашому оточенню: дітям, нашій половинці. Тому, щоб уникнути
«емоційного вигорання», працюючи вдома, слід дотримуватися певних
правил розпорядку та організації.
1. Візьміть собі за правило заводити будильник для того, щоб контролювати
час, не пересиджувати за роботою біля комп'ютера. Дозвольте собі
працювати за таймером від «сигналу» до «сигналу». За дзвінком вимикайте
все та ідіть відпочивати.
2. Обов'язково робіть повноцінні обідні перерви. Не забирайте в себе
можливість відпочити, переключитися з робочих завдань на турботу про себе
і близьких. Тим більше, що шкідливо одночасно їсти і займатися розумовою
діяльністю.
3. Проговорюйте спірні питання, які вас хвилюють по телефону з колегами,
так ви уникнете непорозумінь і негативу, які можуть виникнути в ході
роботи.
4. Обов'язково складайте список завдань на день і дотримуйтеся його. Якщо
ви виконуєте якесь велике завдання, діліть його на кілька днів. По мірі
виконання ставте позначки і ви будете бачити свій прогрес.
5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають
бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам'ятайте: думати про
себе - ваш головний обов'язок.
6. Хваліть себе самого тричі на день: вранці, вдень і ввечері. Застосовуйте
таку магічну формулу самонавіювання:"Я - чудовий педагог: мене діти
слухаються, батьки мене поважають, адміністрація мене поважає".
7. Плануючи робочий день, обов'язково виділяйте час для емоційного
відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров'я провести під
музичний супровід, перегляд сімейного фото.
8. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й
одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника.
9. Відомо, що саме фізична активність додає сил та енергії, покращує сон. На
рівні психіки, фізичні вправи вдосконалюють здатність до планування та
прийняття рішень, покращують настрій, знижують рівень тривоги та стресу,
підвищують самооцінку. На біохімічному рівні, фізична активність стає
природним джерелом для хімічних речовин мозку. Таким чином у мозку
збільшується рівень серотоніну, ендорфінів тощо. Між станом тіла й розумом
є тісний зв'язок. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном,
адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний
день.
Поради «Як уникнути синдрому
«професійного вигорання»
- Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми
втоми.
- З'ясуйте, що саме вас тривожить та зачіпає за живе.
- Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку.
- Знаходьте час не тільки на робоче, а і на приватне життя.
- Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а
разом з ними.
- Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього роботу,
запитайте себе: чи так це йому потрібно? Може, він впорається сам?
- Сплануйте свій день.
- Робіть «тайм-аути». Для забезпечення психічного та фізичного
благополуччя дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.
- Навчіться керувати своїми емоціями.
- Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо ви думаєте так, то це
може стати істиною, оскільки ви самі переконаєте в цьому інших.
- Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться.
- Робіть фізичні вправи не менше 30 хвилин на день.
- Вмійте сказати "НІ".
- Вживайте вітаміни.
Дуже важливо навчитися керувати своїми думками та емоціями. Варто
пам'ятати: має значення не те, що з нами відбувається, а те, як ми це
сприймаємо.
На формування усвідомлення своєї вартості, позитивного сприйняття свого
«Я», розвиток почуття самоповаги спрямована психологічна вправа «Мій
портрет у променях сонця» (візуалізуєте свій портрет у променях сонця).
Дуже допомагає справитися з виснаженням, поганим настроєм арт-терапія.
Це спосіб, який не має протипоказань та підходить кожному.
Малюйте наприклад, щось красиве - квіти, натюрморт, пейзаж з картинки чи
з натури.
Співайте, танцюйте або пишіть щоденник чи оповідання.
Звісно, і сім'я - це потужний чинник. Добре, коли ви обговорюєте свої
проблемні питання з рідними. Кожен член сім'ї має свої підходи вирішення
проблем . Обмінюйтесь ними.
Любіть себе!

Практичні поради вчителям під час дистанційного навчання

 

7 прийомів рефлексії в кінці уроку.

 Добірка ефективних прийомів рефлексії для проведення в кінці уроку.

Чому не потрібно ігнорувати рефлексію під час проведення занять? Давньогрецький філософ Сократ вважав рефлексію інструментом для розвитку критичного мислення, самоаналізу та самовдосконалення. Усе це допомагає людям рухатися за вектором прогресу, позбуватися стереотипів, шаблонів й упереджень. Рефлексія допомагає дитині усвідомлювати пройдений шлях знань, систематизувати отриманий досвід і перетворювати приховані можливості в активні та ефективні.  

Ми підготували добірку прийомів рефлексії, метою яких є не просто фіксація отриманих результатів, а й побудова смислових ланцюжків.

Сходи успіху

Цей прийом допомагає учням оцінити свою діяльність на кожному етапі уроку. Учителі зможуть за допомогою сходинок скоригувати роботу дітей, щоби заняття стали більш ефективними. Що для цього потрібно? Учні беруть аркуш паперу та малюють на ньому сходи (мінімум – 3). Далі кожну сходинку необхідно підписати. 

Приклади (з нижньої до верхньої сходинки): 

• нічого не зрозумів, залишилися питання, все зрозумів; 
• потрібна допомога, маю додатково повторити, майже все зрозумів, упевнений у власних знаннях; 
• почув і забув, почув і не зрозумів, побачив і запам'ятав, виконав і зрозумів, зможу пояснити іншим; 
• мені ще варто багато працювати, щоби досягти чудових результатів, у мене є невеликі результати і на досягнутому я не збираюся зупинятися, у своїй навчальній діяльності я досягнув висот. 

Примітка. Сходи успіху можна намалювати на аркуші паперу, на дошці або показати на слайді. Учні мають позначити ту сходинку, на якій знаходяться. Загальна дискусія допоможе виявити прогалини в опрацьованому на уроці навчальному матеріалі.

2. Рефлексивна мішень

Прийом «Рефлексивна мішень» дозволяє оперативно отримати зворотний зв'язок учнів стосовно розуміння навчального матеріалу. Діти на аркушах паперу малюють мішені (див. приклад нижче) або роздруковують готові шаблони. Кожен сектор – певний етап уроку. 

Наприкінці заняття учні та педагог «вистрілюють у мішень» – оцінюють етапи заняття. Діти мають у своїх мішенях поставити бали (5–10) і підписати назви секторів (оцінка змісту, оцінка своєї діяльності, оцінка діяльності педагога, активність на уроці, розуміння вивченого матеріалу тощо). Що вища оцінка, то ближче до центру мішені. Далі проводиться дискусія стосовно отриманих результатів. 

Цей прийом розвиває у дітей здатність рефлексувати та аналізувати, дарує можливість висловити свою думку та вплинути на навчальний процес.

3. Букет настрою

За допомогою цього прийому учні можуть оцінити продуктивність заняття та покращити навички аргументації. На початку уроку педагог роздає своїм вихованцям паперові квіти різних кольорів (наприклад, червоного, жовтого та синього), а на дошку вивішує зображення вази. 

Наприкінці заняття діти прикріплюють до вази скотчем чи магнітом квітку: червону (сподобалося заняття/все зрозуміло), жовту (майже все зрозуміло), синю (не сподобалося заняття/погано зрозумів або зовсім не зрозумів навчальний матеріал). Учні обов'язково мають аргументувати свій вибір квітки. 

Коли ваза наповниться квітами, діти та педагог аплодують один одному за роботу на уроці. Далі, якщо зібралося чимало синіх і жовтих квітів, учитель може прокоментувати те, що було незрозумілим.

4. Уявімо, що...

Цей прийом чудово розвиває в учнів креативне та гіпотетичне мислення. Суть доволі проста. Педагог наприкінці уроку каже дітям щось на кшталт: «Уявімо, що людство не винайшло числа. Яким би було наше сьогодення без них?». Діти озвучують свої версії відповідей. Запитання обов'язково має стосуватися теми заняття.

5. Промені сонця

Цей прийом підходить для школярів перших і других класів. Педагог вивішує на дошку два жовтих смайла (веселий та сумний) та роздає дітям по одній жовтій смужці. Наприкінці уроку кожен учень прикріплює смужку (промінь) до смайла, що показує настрій. Це буде для вчителя індикатором настрою класу, що допоможе надалі скоригувати модель заняття. 

Завантажити зображення у високій якості.

6. Доповніть речення

Це ледь не класичний прийом рефлексії, тож ми не могли «пройти повз нього». Наприкінці заняття педагог пропонує своїм вихованцям в усній чи письмовій формі доповнити наступні речення (викладач може вигадати свої варіанти речень): 

• На сьогоднішньому занятті я зрозумів(-ла)/дізнався(-лась)/розібрався(-лась)...
• Я хочу похвалити себе за те, що на сьогоднішньому занятті ...
• На занятті мені особливо сподобалося ...
• Знання із сьогоднішнього заняття мені знадобляться ...
• На сьогоднішньому уроці мене здивувало ...

7. Синквейн/сенкан

Наприкінці заняття школярі можуть написати синквейн на основі вивченого матеріалу. Це ефективний інструмент для аналізу, синтезу та узагальнення знань. Сенкан (синквейн) – короткий неримований вірш, що складається з 5 рядків: 1 – одне ключове слово, що визначає зміст теми; 2 – два прикметника, що характеризують обране поняття; 3 – три дієслова, що описують дії в межах конкретної теми; 4 – коротке речення, що розкриває зміст теми; 5 – синонім до ключового слова (іменник). 

А які прийоми рефлексії ви використовуєте на своїх уроках? 

Використано інтернет-ресурс - освітній проект "На урок".

Як подолати тривожність дітей на початку навчального року.

Лайфхаки та прийоми, що допоможуть зменшити тривожність у школярів.

Як би там не було, а навчання завжди є джерелом певної тривоги для дитини. Утім, цього року рівень тривожності здатен побити всі рекорди, а все завдяки карантину та чуткам про введення змішаного навчання. Звісно, тривога – нормальна частина життя. Але є нюанс: вона не має бути надмірною, адже постійна тривожність здатна негативно вплинути на здоров’я, пам’ять і соціальні контакти учня. Під її дією дитина починає уникати складних ситуацій, конфліктувати з однолітками чи дорослими та навіть впадати у відчай.

Як мінімізувати тривожність, особливо ту, що пов’язана із дистанційним навчанням та визначити основні її джерела – ці та інші питання ми розглянемо нижче.

Що нас тривожить?

Причини тривожності у дорослих і дітей майже однакові, просто останні страждають значно більше. Ми тривожимося через непередбачувані події, стан невідомості, а ще більше переживаємо, якщо не можемо вплинути на події у власному житті. 

Звісно, інколи ми і справді не можемо нічого зробити, але більшість шкільних справ цілком залежать саме від нас. Ми здатні їх спрогнозувати й спланувати, тож відмова від відповідальності у цьому випадку буде просто помилкою. 

Отже, план зниження тривожності учнів може виглядати наступним чином:

1. Невідоме зробити відомим.
2. Хаотичне – спланованим.
3. Те, що керує життям дітей ззовні – віддати у їхні руки.

Тепер розгляньмо кожен із цих пунктів.

Стан невідомості 

Що з нами буде? Це запитання визначає, скільки психічних сил ми маємо виділити й на яку справу. Дитина просто не розуміє, куди докласти зусилля, це і викликає тривогу. Зазвичай занурені у навчальний процес, діти перемикаються швидше, але на початку року їм треба час, аби налаштуватися на роботу. Саме тому у перші тижні є сенс продемонструвати учням прогнозованість подій. 

Якщо вже є розклад, варто одразу роздати або продиктувати його учням. Які види робіт проводитимуться в онлайні, як вони будуть проходити? Те саме стосується і офлайн роботи. У вас є контрольні за темами, що вивчалися під час карантину? Тоді краще перенести їх на наступний тиждень, а поки що підготуватися, дати школярам звикнути до цієї думки. Не варто починати тестування на першому або на другому уроці – повідомлення про це істотно збільшить стрес дітей.

Які фактори можуть викликати тривогу у зв’язку із дистанційним навчанням? 

Перш за все – чисто технічні та людські фактори: 

• не надто «просунутий» пристрій, що повільно завантажується, через що дитина відчуває, що відстає від групи; 
• недостатній рівень обізнаності у програмах;
• небажання демонструвати квартиру на відео/під час включень у Zoom;
• сором через голос/вигляд під час конференції;
• сором через присутність батьків, братів і сестер.

У такому випадку варто домовитися про деталі проведення відеозв’язку заздалегідь, або ж провести коротку виховну роботу з дітьми та батьками.

Свідоме планування

У цьому пункті поговоримо про боротьбу з хаосом та особисту ініціативу дітей. Його сенс у тому, що коли ми надаємо заспокоєння та впевненість ззовні, без розвитку внутрішньої впевненості, то сприяємо закріпленню патерну тривоги. Тобто найкращими ліками проти тривожності є навчання дітей активної позиції. 

Дозвольте дітям контролювати власне життя. Якщо на початку року ви плануєте шкільні активності, винесіть деякі пункти на обговорення класу. Нехай вони самі приймуть та затвердять рішення. 

Наприклад: винесіть на обговорення пункт про повторення матеріалу та станьте фасилітатором, який спостерігатиме за пошуком рішення.

• Аби дізнатися, який матеріал варто повторити, діти мають визначити лакуни у власних знаннях. Як дізнатися, чого ми не знаємо? 
• Пройти тест на початку наступного тижня та визначити, що забулося. За результатами скласти план повторення матеріалів.
• Що робити далі? Можна повторювати по дві теми на тиждень, а потім проходити коротке онлайн-тестування.
• Як стежити за тим, що вже опрацьовано? Намалювати схему знань. Замалювати ті ділянки, у яких знання повні. Потім поступово замальовувати те, що ви вже повторили.

Які ще рішення зможуть запропонувати учні? Нехай діти самостійно приймуть план дій та слідують йому.

Які ще ситуації варто мати на увазі?

Істотним джерелом тривожності для дітей може бути примус до спільної чи командної роботи. Не об’єднуйте всіх без виключення учнів у випадкові або надто великі групи, завжди запитуйте, чи є добровольці для участі естафети та контактних рухливих ігор.

Аби дізнатися, як краще ставитися до конкретної дитини, запропонуйте учням на початку навчального року заповнити анкету з наступними запитаннями: 

• Чи є ви інтровертом, екстравертом або амбівертом?
• Як ви ставитесь до публічних виступів?
• Чи подобаються вам групові ігри?

Це допоможе спланувати, яким чином ви будете опитувати учнів, як боротися зі страхом виступів і якої міри участі вимагати від кожного.

Лайфхак: за пів року діти відвикли від компанії однокласників та вчителів, тож повернення у школу має для них ефект новизни та закономірно викликає тривогу. Аби пом’якшити цей ефект, спробуйте внести у нову ситуацію елементи чогось знайомого. Нагадайте про щось яскраве, що ви робили минулого року – поробка, вистава, перегляньте відео, що було відзнято у цей час, спробуйте пригадати якнайбільше цікавих подій. Цей прийом допоможе прив’язати теперішнє до спільного минулого.

Кого викличуть?

Ще одне джерело неймовірного стресу – момент, коли вчитель водить ручкою по журналу та обирає прізвище того, хто піде до дошки. Ці миті, безперечно, відповідають за найбільші сплески адреналіну і тривожності у класі.

Зробіть такі відповіді спланованими та передбачуваними для дітей. Запишіть цей пункт у шкільні правила та винесіть на обговорення класу. Якщо більшості ця ідея сподобається, то вигадайте нову схему, що замінить її. 

Наприклад: цього дня відповідають учні, прізвища яких починаються на «І» або «В». Або введіть перелік учнів, які відповідали недавно, а тому не можуть бути викликані знову, доки принаймні половина класу не буде опитана.

Тривожність – це наші думки про уявні або можливі небезпеки, яким ми приділяємо занадто багато часу. Звісно, навіть найсором’язливішим дітям варто вступати у тривожні ситуації, аби випрацювати стійкість до них, але значно краще, коли учні вже готові до цього. 

Використано інтернет-ресурс - освітній проект "На урок".

Як навчитися вчитися та подолати синдром фіксованого мислення. Теорія, цікаві факти та практичні поради.

 Обґрунтування, як тип мислення впливає на успішність особистості, а також прийоми та методи для розвитку гнучкості інтелекту.

Спробувати новий практичний прийом, щоб привернути увагу та нарешті відірвати учнів від смартфонів. Розказати за навчальною програмою ось це. Потім навчити цьому, і цьому, а ще встигнути опрацювати на уроці ось це! – Впізнаєте себе?

Ми, вчителі, так часто зациклюємося на тому, щоб успішно пройти зі школярами програмний матеріал зі свого предмету, що інколи забуваємо, що головна задача вчителя не просто надати відомості з певної навчальної дисципліни, а, в першу чергу, саме навчити їх вчитися! Адже це дійсно найбільш корисна та потрібна навичка у дорослому житті!

Погодьтесь, в умовах нинішнього цифрового суспільства вчитель більше не є єдиним джерелом знань – в пару кліків в мережі інтернет можна знайти практично будь-яку інформацію! Але одночасно з цим виникає проблема: як не загубитися в цьому інформаційному океані, відокремити потрібні відомості та систематизувати їх. Тому перед сучасним вчителем стоять зовсім інші задачі у навчальному процесі!

Тип мислення як основа життєвого успіху

Психолог Стенфордського університету Керол Двек (Carol Dweck) протягом 20 років займається вивченням способу мислення. У процесі досліджень вона дійшла таких висновків: виявляється, що успішність залежить у першу чергу не від вродженого інтелекту чи талантів, а від типу мислення, який, відповідно, впливає на ставлення до життєвих перепон.

Таким чином, Керол Двек виділяє 2 типи мислення:

• Фіксоване мислення – це тип сприйняття, який базується на впевненості у тому, що людина народжується з закладеними рисами характеру, талантами та інтелектом, які є статичними, незмінними. Тобто, або людина розумна, або дурна, обдарована –  чи безталанна.
• Мислення успіху – сприйняття, в основі якого протилежна думка, суть якої полягає в тому, що людина з нормальним рівнем інтелекту може навчитись будь-чому, а результат – лише питання часу та докладених зусиль. Виявляється, що люди з таким типом мислення перевершують тих, хто має вищий IQ, але у нього домінує фіксоване мислення.

https://www.youtube.com/watch?v=n6uZy1HhEBY Керок Двек щодо підходів двох типів мислення (перегляд доступний з субтитрами будь-якою зручною мовою)   Таким чином, з однаковими інтелектуальними можливостями, діти рівною мірою можуть стати або успішними дорослими, або невдахами, і визначається це виключно притаманним їм типом мислення! Тому задача вчителя сформувати у своїх учнів впевненість у тому, що особистий результат напряму залежить від докладених зусиль для досягнення мети, а випробування – додатковий шанс навчитися новому та стати кращим!

З виховною метою розкажіть своїм учням про невдачі таких знаменитостей, як:

• Джоан Роулінг, якій повертали рукопис «Гаррі Поттер» 12 разів, перш ніж, невеличке лондонське видавництво дало згоду, ще не розуміючи, що саме йому випаде честь надрукувати один зі світових бестселерів. Адже 4 із 7 книг серії «Гаррі Поттера» посіли світові рекорди за швидкістю продажів серед літературних творів у світі. 
• Уолт Дісней, який був звільнений свого часу з газети Kansas City Star за те, що у нього «не вистачало фантазії і не було хороших ідей».
• Стівен Спілберг, якого кілька разів відраховували зі Школи кінематографічного мистецтва при Університеті Південної Каліфорнії.
• Стівен Кінг, який отримав більше 30 відмов у публікації роману «Керрі». Але, коли йому все-таки вдалося продати права на рукопис, роман розійшовся мільйоним тиражем і став культовим.
• Томас Едісон, якого вчителі вважали «надто тупим, щоб вивчити що-небудь». А в дорослому житті його двічі звільняли з роботи за «недостатню продуктивність». А коли журналіст запитав Едісона, як це – помилятися 1000 разів поспіль, то він відповів: «Я не помилявся 1000 разів. Просто лампочка була винаходом, для створення якого потрібно було зробити 1000 кроків».

Прикладів можна навести безліч! Тож, щоб було б, якби всі ці особистості мали фіксоване мислення та свого часу опустили руки?

Люди з мисленням зростання чітко розуміють, що на шляху до результату – перепони неминучі, але ж і справжній успіх можливий лише після їх подолання! Однак, звісно, для того, щоб наполеглива праця та віра в себе перетворилися на вміння швидко та ефективно здобувати знання самостійно, необхідно постійно тренувати пам'ять, а будь-яку інформацію – відповідно систематизувати!

Практичні поради щодо систематизації нової інформації

Запропонуйте своїм учням при опануванні нової інформації використовувати такі правила:

Правило Парето

В найбільш загальному вигляді сутність правила полягає в наступному: 20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль – лише 20% результату. Це означає, що правильно вибравши мінімум найважливіших дій, можна швидко отримати значну частину від запланованого повного результату, при цьому подальші поліпшення є менш ефективні.

В освітньому процесі це можна використати наступним чином: збагнувши ключові правила та закономірності, можна швидко осягнути суть будь-чого!

Правило записування

Важливі думки варто записувати, це не лише сприяє запам'ятовуванню нової інформації (окрім зорової та слухової підключається тактильний механізм), а й структуризації. Як результат - стає лекше відокремити головне від другорядного.

Правило радіального мислення

Радіальне мислення  – спосіб організації інформації так, щоб мозку було максимально легко з нею працювати. Сенс цього полягає в тому, що інформація структурується наступним чином: спочатку виділяється центральний елемент (дія, задача, подія тощо), а від нього розходяться структурні різнорівневі гілки-асоціації. Такий принцип відтворює нейронну мережу та дозволяє виділити ключові зв'язки, а також головні та другорядні елементи.

Графічно це реалізується за допомогою створення інтелект-карт. Для зручної та швидкої їх побудови доцільно скористатися спеціальніми інтернет-інструментами.

Практичні поради для розвитку пам'яті

Дослухайтесь до законів пам'яті, що перевірені часом та методами, які використовували видатні діячі з добре розвинутою здатністю до запам'ятовування.

Закон осмислення, або правило «5 “Чому?”»

Вивчаючи новий матеріал, поставте питання «Чому?» п'ять разів поспіль, щоб дійти до суті. Адже, щоб дійсно опанувати нову інформацію, знати – недостатньо, потрібно розуміти.

Закон дії

Як свідчить піраміда навчання, найкраще запам'ятовується та інформація, яка була застосована на практиці.

Закон повторення

Найкраще буде засвоєна та інформація, яка була повторена мінімум тричі, краще 4 рази.

Перше повторення – відразу після прочитання, друге – через 20 хвилин після першого, третє – через 8 годин після другого, четверте – через добу після третього.

https://www.youtube.com/watch?v=vtBayIx75jw Інтерв'ю щодо розвитку власних когнітивних здібностях з видатним нейробіологом сучасності – Тетяною Чернігівською.                                                                                                            Метод Піфагора Давньогрецький філософ і математик Піфагор відрізнявся неймовірною пам'яттю. Для її розвитку він рекомендував просту, але надзвичайно ефективну вправу: перш ніж заснути, потрібно уважно, до дрібниць згадати, як пройшов день. Потім відповісти на три питання:  Що я зробив?  Чого не зробив? Що мені залишилося зробити?

Метод Олександра Алехіна

Олександр Алехін – один з найсильніших шахістів світу. Він мав феноменальну пам'ять, завдяки якій міг вести партії одночасно на 32 дошках, і кожну з них – відтворити протягом декількох років.

Секрет непересічної пам'яті він формулював просто: з дитинства 8 годин гри в шахи щодня.

Дослідження показали, що шахи – не просто гра, а потужний тренажер пам'яті. Так, діти, які грають в шахи, запам'ятовують новий текст у 3 рази швидше за однолітків, які не практикують цю гру.

Метод Марка Твена

Письменник Марк Твен був непересічним оратором, причому у нього практично не було конспектів. Секрет успіху – авторський метод структуризації інформації.

Будь-яку свою доповідь Марк Твен умовно ділив на 5 частин, до кожної з них він створював відповідне зображення. На цьому малюнку він графічно відтворював найяскравіший момент виступу, про який хотів розповісти публіці. Це забеспечувало йому можливість доповідати за певною темою протягом кількох годин.

Використано інтернет-ресурс - освітній проект "На урок".

Гра на користь: шість ідей для згуртування однокласників.

Ігри для знайомства в дитячому колективі

Із початком нового навчального року хтось із дітей вперше потрапить до класного колективу, а хтось опиниться у вже знайомому оточенні. Але у будь-якому випадку всім доведеться шукати спільну мову з однолітками. Тож учителю необхідно зробити так, щоб діти раділи новим обличчям у колективі та швидко запам’ятали один одного. Як можна згуртувати учнів, щоб створити атмосферу довіри та невимушеності?

Звісно, у пригоді стануть ігри для знайомства! Вони ще називаються «криголами». Це прості, але ефективні прийоми, які допоможуть дізнатися про однокласників дещо нове та створити гарний настрій. 

Ігри для знайомства корисні не лише для першачків: їх можна застосовувати і в п'ятому класі, коли учнів після закінчення початкової школи наново об’єднали у класи, або коли до класу прийшов новенький.

Тож якщо ви бажаєте, щоб учні вашого класу швидше здружилися, використайте ігри, описані в цьому матеріалі!

Чарівні пензлі

Застосуємо трохи магії. Що треба зробити? Вчитель заздалегідь пише конкретні імена на чистих аркушах паперу кремом або безбарвним клеєм. Далі під час уроку він показує дітям такий аркуш – нібито нічого незвичайного – і кладе його на стіл. А ось далі починаються чари. Притрушуємо аркуш кольоровим порошком, який за кілька секунд змітаємо «чарівним» пензлем. Тепер, якщо подивитися на аркуш, можна прочитати чиєсь ім'я. Коли дитяче здивування вщухне, запропонуйте підвестися учням, яких звуть так само.

У чому секрет успіху? Імена, які були на аркушах, діти, ймовірно, запам’ятають, адже те, що викликало подив та захоплення, згадати легше. 

Снігова куля

Гра, яка дозволить дізнатися ім’я та вподобання дітей. У великих класах можна об'єднати учнів у групи. Перший учень називає своє ім’я та захоплення, назва якого починається з першої літери імені. Другий учень повторює ім'я та уподобання першого, і лише потім розповідає про себе. Наприклад, «Костя, книжки», «Тетянка, танці». Третій дитині потрібно повторити вже 2 імені та 2 хобі чи вподобання учасників. Останній учень повинен напружити пам'ять та назвати всі імена та улюблені справи дітей класу. Ведучий може поміняти гравців місцями, щоб учні запам'ятовували одне одного, а не послідовність імен.

Можна пожвавити гру, запропонувавши наприкінці відгадати, кого з однокласників називає вчитель. Наприклад, щоб відповісти на запитання «Хто обожнює вареники на вечерю» або «Хто любить крутити спінер», дітям потрібно згадати ім'я того, про кого йдеться. Або можна створити спільне «павутиння дружби», коли учні знов по черзі розповідають про своїх однокласників те, що тепер знають, перекидаючи один одному клубок ниток: «Я знаю про Машу, що вона ненавидить манну кашу», «Я знаю про Сашка, що він займався самбо». В результаті всі гравці об'єднані інформацією один про одного.

У чому секрет успіху? Така гра не тільки знайомить дітей, а й чудово розвиває в них пам'ять та увагу!

Знайди власне місце

Ця гра має декілька різновидів, обирайте той, який більше сподобається:

• учитель пропонує дітям об'єднатися в команди, знайшовши в класі своїх тезок, або, якщо їх немає, увійти до групи «Розмаїття». Далі діти повинні дати назву своїй команді та зробити коротку презентацію про те, які вони – Оленки, Михайлики, Софійки;
• учні сідають колом. Хто-небудь із дітей говорить: «Я люблю ось таку музику». Ті, хто розділяє ці інтереси, повинні підсісти до нього. Потім інший гравець каже: «Я люблю жуйки». Любителі жуйок підбігають до цього учня та формують команду. Групи можуть бути утворені за кольором одягу чи волосся, за смаками та захопленнями;
• діти сідають за парти. Вчитель говорить: «Нехай поміняються місцями ті, хто...». Щоразу він називає нову ознаку – «…ті, хто має вдома кошеня», «…ті, хто любить пиріжки», «…ті, хто любить грати у футбол більше, ніж у комп’ютерні ігри». Після слів учителя діти, про яких йдеться, повинні зайняти інше місце;
• учитель малює на підлозі лінію, розділяючи нею клас на дві частини. Далі він перелічує різні ознаки, наприклад: «Нехай праворуч стануть ті, хто любить малювати» або «Нехай ліворуч стануть ті, чиє ім'я починається на голосний». Діти, якщо їх стосується названа ознака, повинні швидко, не зіткнувшись, перебігти на потрібний бік кімнати. Інакше вони залишаються на протилежному боці. Учні, які зіштовхнуться, вибувають із гри.

У чому секрет успіху? Будь-який різновид цієї гри підходить молодшим школярам, які ще важко втримують увагу та не можуть довго сидіти на місці. Така гра вчить спілкуватися одночасно з великою кількістю людей, дозволяє учням дізнатися багато нового про друзів і виявити спільне з ними, не боятися висловлювати власні думки. А ще тренує дитячу уважність та швидкість мислення, і допомагає навчитися визначати лівий і правий бік.

Відправимо посилку

Усі гравці стають або сідають колом, щоб було видно кожного, і починають відбивати долонями та стопами ритм: «хлоп-топ-я-ти, хлоп-топ-я-ти». Далі замість «я» перший учень називає своє ім'я, а замість «ти» – посилку – ім'я будь-якого іншого гравця. Тобто виходить приблизно так: «Хлоп-топ-Коля-Оля, хлоп-топ-Маша-Саша, хлоп-топ-Юра-Галя». На якомусь етапі ритм прискорюється, і всі починають підказувати, що зараз треба сказати, а потім ще когось й обрати! Бо чим швидшим стає темп, тим важче вимовити навіть власне ім’я. 

У чому секрет успіху? Ця гра допоможе запам'ятати імена однокласників, а також тренуватиме відчуття ритму, швидкість реакції та уважність.

П’ять речей

Діти стають у пари та за п'ять хвилин жестами показують одне одному п'ять найважливіших для себе речей. Потім кожен із пари розповідає те, що зрозумів. Потрібно зробити це якомога цікавіше, можна не лише говорити, але й намалювати щось про партнера. Форму можна залишити на розсуд учасників.

Важливі речі можуть бути будь-якими: мої улюблені іграшки або смаколики, найстрашніші для мене жахіття. 

У чому секрет успіху? Гра не лише лише розкриває творчі нахили дітей, але й вчить бути уважними до однолітків.

Кельтське колесо

Гра для старшокласників. У давніх кельтів була легенда, згідно з якою всіх людей за психологічними рисами можна поділити відповідно до сторін світу. Люди справи та дії – з півночі; ті, хто любить теплі стосунки і комфорт в групі – з півдня; поціновувачі порядку, точності, дисципліни – із заходу; люди творчості, генератори ідей – зі сходу. Запропонуйте учням віднести себе до певного типу, презентувати свої сильні сторони та поміркувати про розвиток необхідних якостей. Час на підготовку завдання – не більше 10 хвилин.

Мета кожної групи – презентувати себе, розказати про чесноти і якості своєї сторони світу та пояснити, навіщо їй потрібні представники інших груп, інші сторони світу. Запропонувати власний варіант того, як найкраще поділити обов'язки, як вирішувати спільні завдання. Наприкінці такого знайомства вчитель питає у кожної сторони світу, яка ще сторона, крім вже визначеної, є в кожному з них. 

Що робити, якщо в класі не вистачає представників якоїсь групи (найчастіше це захід)? Зверніть увагу дітей на те, що грати неповним складом не вдасться – ми не зможемо отримати повну картину світу. Тоді пропонуємо учням, які помітили у собі риси відсутньої частини кельтського колеса,  утворити необхідну групу і виконати завдання.

У чому секрет успіху? Школярі вчаться і себе презентувати якнайкраще, і бачити позитивне в інших, і розуміти, чим вони можуть бути корисними для людей. Отже, гра вчить взаєморозумінню та пошуку переваг у розмаїтті.

А які прийоми застосовуєте ви, щоб згуртувати учнів у класі?

Добірка цікавих вправ для розвитку дитячої уяви.

Цікаві вправи для розвитку уяви дітей.

Альберт Ейнштейн вважав, що «уява важливіша за знання. Знання обмежені, тоді як уява охоплює весь світ, стимулюючи прогрес, породжуючи еволюцію». 

Чому так важливо розвивати уяву дитини? Бо це – фундамент наочно-образного мислення, від якого безпосередньо залежить рівень творчості. А ще дитина з гарною уявою має чудову пам'ять, гнучкий розум, краще фокусується на завданнях і генерує нестандартні ідеї. Ми підготували добірку цікавих ігор та вправ, що прокачають уяву ваших вихованців! 

Озвучування відео

Перегляньте разом із дітьми короткометражний мультфільм без звуку. Однак перед цим розподіліть між учням ролі та персонажів, яких потрібно озвучувати. Коли дитина побачить на екрані свого героя, вона має одразу ж вигадати репліку. Вправа розвиває винахідливість та вміння швидко думати. Можна ускладнити завдання, закріпивши за одним персонажем кількох учнів: частину реплік вигадує одна дитина, частину – друга. Це буде весело для учасників та спостерігачів гри. 

Казки навпаки

Казки для дітей стануть цікавішими, якщо звичний сюжет дещо змінити. Наприклад, усі знають історію Колобка. А що, якщо б бабуся зліпила його не з тіста, а з глини? Мабуть, тоді його прогулянка лісом була б безпечнішою, а звірі вже не здавалися б такими страшними. Може, варто поміняти місцями персонажів у казці «Червона шапочка», де добрі герої стануть злими, а злі – добрими. Що дивнішою буде розповідь, то краще вона розвиватиме уяву та зв'язне мовлення школярів. 

Намальована музика

Увімкніть дітям класичну музику з яскраво вираженим характером. Доки вона лунатиме, попросіть учнів закрити очі та уявити, про що мелодія. Далі всі мають зобразити свої відчуття фарбами/олівцями на папері. Для цієї арт-терапії чудово підійде музика «Пори року» Вівальді («Червень») або уривок із увертюри «Руслан і Людмила» Глинки. Можна обрати будь-яку мелодію, але без слів, щоб вони не нав'язували дітям свої образи. 

Фантастичні гіпотези

Запропонуйте дітям скласти магічне запитання за шаблоном «що було б, якби + іменник + дієслово?» та вигадати відповідь. Наприклад, «що було б, якби море співало/коти літали/квіти говорили?». 

Можна полегшити дітям завдання. Для цього вчитель має завчасно підготувати 10 карток: 5 – з іменниками (наприклад: лампа, праска, шоколад, телефон, хом'як), а ще 5 – з дієсловами (наприклад: літати, винаходити, мріяти, дружити, танцювати). Діти мають самостійно обрати картки та поєднати їх із запитанням «що було б, якби…?». Ця гра покращує фантазію дітей, оскільки вони вчаться дивитися на звичні речі по-новому. 

Буріме

Буріме – класична літературна гра для розвитку уяви та мислення. Дітям потрібно дати готові римовані слова, з якими вони мають скласти невеликий вірш. Наприклад, квіти – діти, гілка – білка, листочок – місточок, співають – грають. Можна подати слова у вигляді готової картки-шаблону, щоб виконання вправи приносило більше задоволення та надихало на творчість. 

Вигадати назву та опис

Привчайте дітей бути уважними та спостережливими. Наприклад, можна запропонувати учням вигадати назву для абстрактної картини видатних художників та якомога детальніше описати, що саме на ній зображено. Тренувати уяву допоможе опис будь-яких речей: картин, фотографій, їжі, музики, скульптур і т.д. Ходіть із дітьми в музеї та детально роздивляйтесь експонати, обговорюйте їх. Вивчення будь-якого виду мистецтва може надихнути дітей на нові ідеї. 

Тест на уяву

Правила цієї вправи доволі прості. Дітям потрібно обрати будь-який предмет та вигадати якомога більше способів для його практичного використання. Наприклад, як можна використати маленький контейнер з-під іграшки «Кіндер»? Він чудово підійде для зберігання навушників, перстня, пари сережок тощо. Дитяча уява не має меж, тож навіть для себе ви можете зробити відкриття, почувши ідеї вихованців школи. 

Асоціації

Запропонуйте дітям записати на аркуші паперу у стовпчик назви 10 будь-яких предметів. Далі діти мають навпроти кожного слова написати те, з чим асоціюються ці речі. Може, годинник нагадує книгу «Аліса в країні див»? Чи м'яч асоціюється із тим, як учень минулого тижня забив гол та врятував команду від поразки? Утім, діти не мають зосереджувати увагу виключно на очевидних паралелях. Розкрити можливості фантазії допоможуть лише нестандартні асоціації, навіть неіснуючі.  

Таємне інтерв'ю

Ця вправа допоможе учням на деякий час стати журналістами, але незвичайними. Потрібно підготувати коробку із назвами предметів (не людей, а саме предметів), у яких необхідно взяти інтерв'ю (іграшковий ведмедик, глобус, піраміда Хеопса, літак, гітара, ноутбук, вікно тощо). Далі двоє учнів сідають навпроти одне одного, журналіст дістає із ящичка назву «респондента», показує всім аркуш. Гра почалася. Журналіст має вигадати дивні запитання, а «предмет» відповідати. Завдання розвиває уяву і навчає дітей моделювати поведінку. 

Тож станьте для своїх вихованців другом, із яким світ стає цікавішим і повним загадок: складайте з ними вірші, вигадуйте історії, ходіть із класом в галереї чи музеї та обговорюйте побачене. Як знати, може саме дитина з вашого класу в майбутньому подарує світові нові відкриття!

Використано інтернет-ресурс - https://naurok.com.ua/journal